Минулого понеділка, 21 квітня цього року, я головував на пленарній сесії Європейського парламенту в Страсбурзі. Під час цього головування серед різних питань, як, наприклад, «Дарування органів і трансплантація в ЄС», члени Європарламенту обговорювали також питання вартості віз для громадян Білорусі й України. Немає потреби говорити, що останнє питання викликало у мене особливу увагу.
Це обговорення було внесено до порядку денного пленарної сесії за ініціативою моїх колег з Соціалістичної групи в Європейському парламенті, які зробили запит до Європейської комісії про її плани щодо вирівняння вартості віз для громадян Білорусі з іншими країнами, що межують з ЄС на сході. Як очікувалось, це були майже польські дебати. Польські парламентарі з усіх політичних партій, а також деякі депутати з нових держав-членів ЄС з очевидних причин найбільше зацікавлені в цьому питанні. За статистичними даними, у 2006 році в Польщі з 1,2 млн. віз один мільйон було видано українцям, білорусам і росіянам. При ціні за візу в ЄС для Білорусі у 60 євро, що становить одну третину середньої зарплати в країні, можна очікувати, що це стане головною перепоною для більшості громадян Білорусі.
Всі промовці виступали за пом’якшення процедури і зменшення вартості за візу для Білорусі, незважаючи на те, що режим Лукашенка не зацікавлений у проведенні переговорів з ЄС щодо цього питання. Як і очікувалося, Європейська комісія не запропонувала будь-якого рішення щодо Білорусі й послалася на угоду про спрощений візовий режим з Україною. Цілком очевидно, що за умовами цієї угоди 50 відсотків українських громадян можуть отримати візу в ЄС безкоштовно.
Звісно, Україна, зважаючи на вартість візи у 35 євро, діючу угоду про спрощений візовий режим та угоду про прикордонний рух з Польщею, яка скоро вступить у дію, перебуває в значно кращій ситуації у порівнянні з Білоруссю. Але чи маємо ми підстави бути щасливими у даній ситуації? Чи є теперішній візовий режим тим, що ми хотіли отримати на останньому етапі?
Коли дебати завершилися, попри правило, що головуючий віце-президент не бере участь у них, я порушив протокол і взяв слово. У своєму короткому виступі я заявив наступне: ключовим елементом візового питання і загалом візового режиму є переконання народів в Україні та Білорусі, що процедури, які вони зараз проходять, є тимчасовими. Це має бути ясно щодо як процедур, так і вартості віз. Вартість є обтяжливою, а процедури — принизливими. Люди стоять у чергах годинами, щоб отримати візу. Чи є це тимчасовим чи фінальним етапом? В Україні часто кажуть, що була збудована Шенгенська стіна. А це зробило поляків щасливими і природно ізолювало українців. Черги, відмови, ціни посилають сигнал, який сприймається дуже негативно, особливо в контексті прагнень вступити до ЄС, про що багато з вас говорили сьогодні.
Понеділкові дебати не вирішили жодної з існуючих проблем, але разом з тим вони були важливими. Вони продемонстрували Європейській комісії, що існує великий інтерес до цієї проблеми і члени Європейського парламенту не дозволять європейським інститутам залишатися щасливими з існуючою системою. Ситуація — хоча й поступово — повинна змінюватися. Існуюча система має бути переглянута через півроку її роботи. Ми тоді побачимо реальні дані й матимемо справжні інструменти для початку руйнування Шенгенської стіни.
Марек СІВЕЦЬ — віце-президент Європейського парламенту
