Минуло два роки з моменту вступу в дію угоди про спрощення візового режиму між Євросоюзом та Україною. Проте, багато українських туристів, заробітчан та людей, що мають справи закордоном, звертаються у посольства країн-членів ЄС зі скаргами про те, що їм безпідставно відмовляють у видачі візи. До редакцій нашої газети також надходять повідомлення про те, що візи до деяких «єесівських» держав отримати стало складніше. Про свої візові проблеми «Дню» розповіла наша читачка Людмила КРИВЕНКО з Києва. Нижче подаємо текст її листа, а також коментар представника німецького посольства в Україні.
«У січні цього року моя подруга, з якою я минулого року відпочивала в Єгипті, запропонувала мені знов поїхати в подорож. Ми зупинилися на пропозиції відомої туристичної агенції «Феєрія» відвідати карнавал у Ніцці (Франція). У маршрут також входили екскурсії Віднем, Генуєю, Венецією. По телебаченню постійно йшла реклама про принади цієї подорожі, тож ми віднесли свої документи для отримання візи до Франції.
1 лютого з’ясувалося, що моя подруга поїде до Ніцци, Венеції, Відня, а я — ні. Посольство Республіки Франції не надало мені візу на тій підставі, що 12 червня 2008 року я отримала відмову в посольстві Німеччини.
Епопея з подорожжю до Німеччини виглядає наступним чином. Моя сокурсниця Софія та її чоловік Петер, які живуть неподалік Берліна, запросили мене в гості. Петер і Софія приїздили в Україну неодноразово, ми з чоловіком приймали їх в Києві, а вони, звісно, хотіли віддячити, проявити гостинність у відповідь. Але, коли я подала запрошення і відповідні документи в посольство Німеччини, мені відмовили, на тій підставі, що, як написано в листі посольства, я не подала достатньо вагомих доказів необхідності цієї подорожі. Звичайно, я і мої друзі з Німеччини були обурені безпідставною відмовою. Вони — зі свого боку, а я тут, в Києві, подали апеляції. У телефонній розмові співробітник посольства запропонувала мені вдруге представити документи для отримання візи.
Але мені набридла ця заформалізована марнотратна справа, я втратила цікавість до поїздки, крім того, гнітюче враження справило відвідання посольства Німеччини — йдеш якимись довжелезними металевими коридорами, не вистачає тільки вівчарок. Зовсім не хотілось відчути це знов. А головне — не було ніяких гарантій, що після того, як Петер і Софія знову поїдуть на інший кінець Берліна, витратять час і гроші на оформлення запрошення, а я в Києві ще раз спробую подати ті ж самі документи, які вже знаходились у посольстві (!), я вдруге не отримаю відмову!
Аж не віриться, що посольствам начебто цивілізованих країн дозволено так не поважати громадян своїх країн і громадян країн перебування, виявляючи недоречний шенгенський гонор, чи я навіть не знаю як все це назвати. Штамп у закордонному паспорті про відмову мені у візі до Німеччини зробив мене персоною нон-грата в усіх країнах ЄС. На мені тепер стоїть тавро невиїзної особи, без жодної провини з мого боку. Якби я їздила до Німеччини і порушувала паспортний режим, чи вчинила якесь інше зафіксоване правопорушення, це було б зрозуміло. Але я не була в Німеччині і отримала безпідставну відмову на основі того, що в мене, як вважає посольство, не було вагомих причин задля того, щоб поїхати в гості до друзів?!
Однак, як з’ясувалось, я не маю права поїхати в гості. Вони, громадяни Німеччини, таке право мають, а я, громадянка України, ні! Софія пояснює це так. У зв’язку з тим, що мій чоловік помер і я одна (хоч мій син і троє онуків живуть у Києві), мене підозрюють у тому, що я хочу або працевлаштуватися в Німеччині, або вийти заміж. Я, киянка, пенсіонерка, маю 41 рік стажу, отримую нормальну пенсію, маю додаткові джерела існування, свою нерухомість (що видно з наданих до посольства документів) офіційно заявляю, що зовсім не мрію мити посуд по ресторанах Європи чи доглядати пристарілих іноземців.
Мені хочеться спитати у представників посольства Німеччини. Панове, чому ви вважаєте, що київські пенсіонери прагнуть всі без винятку виїхати за кордон. Київ — місто, в якому мені, українці, приємно жити, я не бажаю та й ніколи не прагнула полишати назавжди свою малу батьківщину, тому безпідставні відмови ображають, принижують.
Посольства організовані для того, щоб полегшувати людям життя, а не створювати проблеми на порожньому місці. У яких документах зафіксоване право ображати громадян моєї країни безпідставним відмовами, нехтуючи їхніми правами? Поясніть мені, щоб було зрозуміло, на якій підставі посольства Німеччини і Франції роблять мене невиїзною особою без будь-якої провини з мого боку?»
КОМЕНТАР
Зігрун МАЙЕР, перший секретар, керівник відділу преси Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні:
— Насамперед хочу сказати, що 90% усіх, хто звертається за візою до німецького посольства, отримують її. Окрім того, багато сотень тисяч українців відвідують, крім Німеччини, також й інші країни шенгенської зони. Отже, отримати візу цілком реально, як свідчить це число. Щодо конкретних випадків ми не надаємо інформації третім особам з причин правового захисту даних, тобто ми можемо обговорювати конкретну заяву тільки із самим заявником. З нашого досвіду, більшість проблем виникає через те, що заява оформлена не у повному обсязі. Як ми можемо цьому зарадити? Ми вміщуємо якомога більш детальну інформацію на нашій інтернет-сторінці. Ми публікуємо пам’ятки стосовно типів візи, там вказується, скільки має бути фотографій, які необхідні візові заявки тощо. Тобто є контрольний листок, за яким кожен може перевірити себе, наскільки повно він зібрав документи. Моя рекомендація до усіх заявників — ретельно вивчати, які документи треба подавати, щоб отримати візу. Якщо ця заявка повна, то, здебільшого, не є проблемою отримати візу. Якщо виникають питання стосовно контрольного листка, то завжди можна звернутися у візовий відділ за телефоном і з’ясувати усі питання. Узагалі є два зауваження стосовно подання заяв. Коли наші співробітники самі помічають, що заява неповністю оформлена, то вони повертають її прохачеві візи та просять усе оформити, як належить. Це не означає відмову у видачі візи, а означає тільки, що неповністю оформлена заява не опрацьовується. Тобто у паспорт вам не ставлять штамп про те, що вам відмовлено у видачі візи, вам просто надається можливість оформити усе у повному обсязі. Я гадаю, що не всі заявники чітко усвідомлюють той факт, що їм не відмовляють у видачі візи, а просто просять оформити усі документи у повному обсязі. Друге моє зауваження: треба звертатися із заявою про видачу візи якомога раніше, якщо вам відомо про терміни вашої поїздки. Якщо йдеться про короткострокову поїздку, то час очікування співбесіди становить кілька днів, а саме опрацювання візи становить, як правило, один день, якщо не виникає запитань. Але якщо уявити, що ваша заява може бути оформлена не у повному обсязі, то я б не рекомендувала залишати у запасі тільки три дні на те, щоб подавати заяву на візу. Тобто треба враховувати цей фактор. Якщо йдеться про довготривалу візу з метою роботи, стажування, навчання, то тут потрібно мати ще більший запас часу, тому що у прийнятті рішення про надання довгострокових віз беруть участь уповноважені органи у Німеччині, а це, звичайно, потребує більшого часу. Але ми намагаємося працювати якомога швидше. Зі свого досвіду я знаю, що коли ви збираєтеся виїздити, наприклад, на навчання, то вам про це стає відомо не за два тижні, а набагато раніше. У такому разі можна заздалегідь планувати свої дії та заздалегідь подавати заявку.
