Деякі українські ЗМІ назвали історичною перемогою засідання Комісії Україна—НАТО, яке відбулося 1 квітня у штаб-квартирі Організації Північноатлантичного договору у Брюсселі. Певною мірою з цим можна погодитись, оскільки Альянс засудив анексію Криму Росією, і відповідно, призупинив співпрацю з цією країною. З іншого боку, ця єдина у світі дієздатна організація колективної оборони пообіцяла надати Україні підтримку. І «День» звернувся до безпосереднього учасника цього засідання, посла України в НАТО та Бельгії Ігоря Долгова, з проханням розповісти, які конкретні результати отримала Україна від цього засідання КУН, окрім підтримки й засудження НАТО анексії Криму Росією?
— Усі заходи та рішення треба розглядати комплексно: як ті, що відбулися або були ухвалені в рамках НАТО, так і ті, мають місце в рамках Комісії Україна—НАТО.
У зв’язку з військовою агресією Росії проти України, в рамках НАТО прийнято рішення посилити свою військову присутність на території прикордонних з Україною держав-членів Альянсу. Це, і тільки це, дозволяється нормативно-правовою базою НАТО, про що йдеться у статті 4 Вашингтонського договору.
Водночас, цей крок є відповіддю на виклик, який Росія кинула всьому прогресивному світові, коли вторглася на територію незалежної Української Держави. Це також є реакцією на те, що дії Росії несуть загрозу миру й безпеці в Європі та підривають засади міжнародного права.
Другий компонент — це те, що НАТО робить разом із Україною. Слід наголосити, що нормативно-правова база Альянсу не дозволяє використання збройних сил союзників на території країн-партнерів. А ми є особливими партнерами НАТО.
Проте, є інші форми підтримки та допомоги, починаючи з політичних і дипломатичних, закінчуючи практичними. Тут ми отримали весь обсяг допомоги, який нам могли надати — від потужних дипломатичних акцій в усіх можливих форматах, свідченням чому є, наприклад, одностайне співавторство всіх держав-членів НАТО резолюції Генасамблеї ООН «Територіальна цілісність України», до конкретних практичних кроків — як на рівні НАТО, так і на двосторонньому рівні — для підтримки України та розвитку її спроможностей протидіяти діям Росії та посилити оборонний сектор та боєздатність Збройних сил України.
— Коли насправді та яку саме реальну допомогу Україна може отримати від НАТО в цілому та зокрема від країн-членів Альянсу, щоб підвищити безпеку й оборону нашої держави?
— Ми вже цю допомогу отримуємо. І тут ми говоримо про широкий спектр підтримки — від фінансової до військово-технічної. Певні питання опрацьовуються у форматі НАТО, практична допомога надаватиметься союзниками на двосторонній основі.
Ще раз наголошую, що тут не йдеться про бажання або небажання. Мова йде про правові підстави та можливості. Все те, що нормативно-правова база Альянсу дозволяє зробити для партнерів, надається Україні на сто відсотків, більше того, за підсумками міністерських засідань 1 квітня, прийнято рішення, які дозволяють нам йти набагато далі в плані взаємодії та рухатись швидше, ніж це передбачено Річною національною програмою співробітництва України з НАТО.
Такі заходи можна умовно поділити на кілька напрямів:
По-перше, це якомога інтенсивніше політичне залучення України на всіх рівнях і у всіх форматах. Це означає, зокрема, активний обмін візитами та об’єднання зусиль у рамках інших міжнародних організацій. І це ми вже бачимо на практиці.
По-друге, активна підтримка в сферах оборони, цивільного планування та захисту критичної інфраструктури, в тому числі шляхом направлення спеціальних місій НАТО в Україну. І це також уже здійснюється.
По-третє, практична допомога у посилення спроможностей Збройних сил України. І з цією метою група експертів НАТО працюватиме наступного тижня в Україні.
По-четверте, реальні внески для підтримки нашого науково-технічного потенціалу, у тому числі за допомогою конкретних проектів з найбільш актуальних питань. І вже прийнято рішення про додаткове фінансування проектів з Україною в рамках програми «Наука заради миру».
По-п’яте, спільне спостереження за повітряним простором, в тому числі над Чорним морем.
По-шосте, консолідація допомоги на випадок надзвичайних ситуацій відповідно до попередніх заявок України для забезпечення її негайного надання в разі необхідності.
Перелік залишається відкритим і може бути доповнений залежно від розвитку подій на місцях.
— Чи досить цих сигналів чи месиджів, які прозвучали на міністерському саміті, щоб зупинити Путіна?
— Якщо керуватися здоровим глуздом та логікою прогресивної демократичної спільноти, цих сигналів та месиджів, а також заходів політичного та дипломатичного тиску більше ніж досить.
Водночас Російська Федерація навмисно, або ненавмисно, продовжує демонструвати сліпоту та глухоту. У зв’язку з цим світова спільнота вдалася до низки практичних заходів, ефект від яких Кремль уже відчув.
Але нашою принциповою позицією є те, що в XXI столітті відповідати військовими діями на агресію означало б повернення у минуле. Тим більше, йдеться про країну, з народом якої українці мали й хочуть мати дружні відносини. І тому використовуються інші методи.
— Чи можете ви прокоментувати заяву Штайнмаєра, який заявив, що не бачить можливості вступу України до НАТО? Але на саміті у Бухаресті було ухвалено рішення, що Україна та Грузія, які тоді через позицію німецького канцлера Ангели Меркель не отримали ПДЧ, у майбутньому стануть членами Альянсу.
— Відразу хочу вам сказати, що програмою діяльності уряду України це не передбачено.
Перш за все, нам це не дозволяє чинне законодавство.
На сьогодні Україна є особливим партнером НАТО, що якісно відрізняє її від інших партнерів, і такий статус ми використовуємо повною мірою.
На наше звернення про допомогу у зв’язку з російською агресією, НАТО відкрила для України всі можливості для подальшого поглиблення політичного діалогу та практичної взаємодії, розвитку оборонного та безпекового секторів, а також Збройних сил України відповідно до найбільш прогресивних стандартів, які застосовуються в НАТО.
Тому, на цьому етапі ми використовуємо надані нам можливості для поглиблення взаємосумісності з Альянсом, а далі — час покаже.
Майбутнє України вирішуватиме лише український народ.
Така ситуація не є унікальною на сьогоднішній день. Саме за такою моделлю розвиваються відносини НАТО та, наприклад, Швеції. Швеція є на 100% взаємосумісною з НАТО країною і може в будь-який час набути членства в НАТО. Вона не потребуватиме для цього додаткових реформ. Водночас, наразі шведське суспільство ще не готове до того, щоб приймати рішення про вступ країни до НАТО. Тому Швеція залишається партнером Альянсу.
Р.S.
ЗЕМАН: ЧЕХІЯ ГОТОВА ПІДТРИМАТИ ВВЕДЕННЯ ВІЙСЬК НАТО В УКРАЇНУ
Президент Чехії Мілош Земан готовий підтримати найжорсткіші санкції щодо Росії. Про це він заявив у неділю в інтерв’ю чеському радіо, повідомляє радіо «Свобода». «Як тільки Росія вирішить розширити свою територіальну експансію на схід України, жарти закінчаться. Я б тоді підтримав не тільки найсуворіші санкції Європейського Союзу, але навіть і готовність Північноатлантичного альянсу до того, наприклад, щоб війська НАТО вступили на українську землю», — заявив Земан. На його думку, Захід мав би змиритися з тим, що Росія найближчим часом Крим Україні не поверне. Однак анексія східних теренів України є певною «червоною лінією», яку переступати не можна. «Я б закликав запровадити дуже жорсткі санкції, тому що це була б уже ланцюгова реакція, яка би торкнулась теренів суверенної держави», — сказав Мілош Земан. Чеський президент також вважає корисним запровадження в Україні «певної децентралізації», що могло би посприяти врегулюванню ситуації в Україні.
