Сенсаційне весілля дочки президента Казахстану Нурсултана
Назарбаєва і сина президента Киргизстану Аскара Акаєва дозволяє ввести
до словника пострадянського політичного співробітництва новий термін —
термін «шлюбна інтеграція», відомий у історії ще з часів, коли династійні
взаємини були ледь не найкращим — хоча й не завжди ефективним — важелем
збереження добросусідства. Не можна сказати, що Назарбаєв і Акаєв на пострадянському
терені є першими — врешті-решт, і дочка Президента України була одружена
не з ким-небудь, а з сином недавнього прем’єр-міністра Криму. Однак аналогії
тут навряд чи будуть точними: по-перше, Франчуки вирішили побратися, ще
коли їхні батьки не сягали самих вершин; по-друге, Крим — хоч що б там
казали організатори Всесвітніх юнацьких ігор — все ж таки частина України;
по-третє — не можна сказати, щоб наш Президент весь час був у захваті від
своїх кримських родичів. І, зрештою, той шлюб таки розпався. А президенти
Назарбаєв і Акаєв не приховували свого захоплення — і не тільки чудовою
парою, а й тим, що шлюбом між президентськими дітьми нарешті завершено
казахстансько-киргизьке порозуміння останніх років — це не якась там угода
про вічну дружбу, це не якісь там економічні домовленості. Схоже, інший
учасник центральноазійського союзу — президент Узбекистану Іслам Карімов
— добре зрозумів це. А тому раптом захворів і на саміт цього союзу, який
передував весіллю, надіслав лише свого прем’єр-міністра. Не чекаючи свята,
узбеки поїхали. Думаєте, дуже були здивовані Назарбаєв і Акаєв, які чекали
на Карімова, як на «посаженого батька» на весіллі?
Отже, вже трохи набридле регіональне суперництво між Узбекистаном і
Казахстаном закінчується (принаймні, коли йдеться про Киргизію) доволі
оригінально — шлюбом. Звичайно, у Центральній Азії ще є, що ділити. Але
навряд чи Ісламу Абдуганієвичу буде приємно, що, сперечаючись із любим
приятелем Нурсултаном Абішевичем, він сперечається не тільки із президентом
Казахстану, а й зі сватом президента Киргизії...
Москва
