У Польщі наближається широкомасштабна виборча кампанія. Практично одночасно мають відбутися вибори до Сейму, вибори президента країни і референдум із європейської конституції. Таким чином, сама по собі атмосфера сприяє явищам, які можуть характеризуватися як психоз
Польща переживає черговий політичний скандал. Йдеться поки що про фігури не найвищого порядку — зокрема, повідомляється про затримання помічника керівника слідчої комісії Сейму (нижньої палати парламенту) у справах компанії «Орлен». Проте цього молодого політика звинувачено у шпигунстві на користь Росії, а член Сейму, в якого він був помічником, є одночасно керівником комісії Сейму у справах спецслужб. Варто також згадати, що цей рік у Польщі є роком виборів, а депутат Сейму, помічник якого був затриманий, представляє опозиційний до президента Квасневського й уряду Бєлкі табір, і стане зрозумілим, що в будь-якому разі буде зроблено спробу з відносно рядової справи роздмухати значний скандал, який буде не першим у Польщі останніх років і точно не останнім.
У повідомленнях польської преси йдеться про те, що служба контррозвідки Польщі (АВW) затримала молодого політика, одного з активістів партії ПСЛ (Польське стронніцтво людове, інакше — селянська партія) Марціна Тиліцького, який одночасно працював у воєводському управлінні праці та був помічником члена Сейму Юзефа Грушки, керівника слідчої комісії у справі компанії «Орлен» (найбільша польська компанія з переробки нафти) та керівника комісії Сейму у справах спецслужб, що в даному разі цікавіше для публіки. Грушка також представляє ПСЛ — партію, яка намагається утримувати імідж опозиційної до правлячого Союзу лівиці демократичної. ПСЛ свого часу вважалася одним із середовищ популістичного «євроскептицизму» разом із Лігою польських родин і «Самообороною». Проте ПСЛ є значною мірою інтегрованою до польської владно-адміністративної системи, вважається зокрема, що вона чинить значний вплив на громадське телебачення та радіо, а її представники пов’язані із крупним бізнесом.
Тиліцький, про якого йдеться, згідно з публікаціями провідних газет, звинувачується в тому, що протягом певного часу мав контакти з російськими спецслужбами, які працювали під прикриттям російського посольства у Варшаві. Їм він начебто переказував інформацію, до якої мав безпосередній доступ по роботі (його сферою у варшавському воєводському управлінні праці була робота з фондами Європейського Союзу). Припускається однак, що не це було головним інтересом росіян: посол Сейму Грушка, чиїм помічником числився Тиліцький, багато років був допущеним до державних таємниць найвищого порядку як член і керівник спеціальної комісії Сейму. Таким чином робиться припущення, що «розробляючи» Тиліцького, росіяни бажали його використати саме в цьому напрямку. Польська прокуратура спростовує той факт, що Грушка перебував під особливою увагою польських спецслужб тоді, коли вже було відомо про контакти його помічника з росіянами. При цьому Грушка, відповідаючи на запитання щодо Тиліцького, говорив польським журналістам, що не знає, про кого йдеться. Потім було повідомлено, що всі його помічники, які працювали на громадських засадах, будуть звільнені.
У публікаціях, які з’явилися в польській пресі, не говориться про те, яким саме чином інформація про використання фінансових коштів з фондів Європейського Союзу могла завдати шкоди польській національній безпеці, які саме дані з цієї тематики могли бути таємними тощо. Можливо, польську контррозвідку насторожив сам факт, що росіяни «розробляли» людину, яка в той чи інший спосіб знайома з дійсно цікавими для будь-якої розвідки речами.
У той же час простежується дуже сильний зв’язок між цим останнім інцидентом, який сам по собі не міг би мати надто широкого розголосу, із загальною ситуацією в Польщі. У країні наближається широкомасштабна виборча кампанія. Практично одночасно мають відбутися вибори до Сейму, вибори президента країни й референдум з Європейської Конституції. Таким чином, сама по собі атмосфера сприяє явищам, які можуть характеризуватися як психоз.
Справа Тиліцького напевне оживить у ефірі й на шпальтах газет справу «Орлену» — скандали навколо практично монопольної нафтопереробної компанії мають дуже сильне політичне підґрунтя, вони пов’язані і з корупцією на різних рівнях, і з питаннями захисту інтересів національної безпеки (оскільки у справі «Орлену» задіяні й російські компанії).
Саме наближення виборчої кампанії спричинило кілька місяців тому люстраційний скандал, коли раптово з’ясувалося, що один з найвідоміших польських політиків — Юзеф Олекси не все сказав про свої контакти із спецслужбами ще в часи соціалістичного ладу. Цей вибух скандалу насправді був очікуваним, оскільки спроба його викликати робилася ще у другій половині 90-х, але тоді позиції лівих були значно міцнішими, ніж зараз, і про справу тимчасово «забули». Зараз одним із результатів стало те, що маршалком Сейму наприкінці минулого року став тодішній міністр закордонних справ Влодзімєж Цімошевич.
На політичний підтекст чергового шпигунського скандалу в Польщі вказує й те, що у повідомленнях до цієї справи між іншим говориться, що варшавське воєводське управління праці стало своєрідним притулком для «опозиціонерів» — тут мало не всі посади розподілено між ПСЛ, Лігою польських родин і такими представниками «нової правиці», як «Громадянська платформа» та «Право та справедливість». Таким чином, читач може зробити висновок, що за опозиціонерів голосувати не варто.
З другого боку, своєрідність польської політичної ситуації — в тому, що країна, переживши кілька років тому кризу правого політичного спектру, яка призвела до зникнення з політичного горизонту таких, здавалося, потужних сил, як «Солідарність» і Унія Свободи, тепер переживає не менш важку кризу лівиці. Протягом довгого часу преса публікувала матеріали, спрямовані відверто проти поведінки регіональних «баронів» Союзу лівиці демократичної. Минулого року оформився розкол у стані СЛД, у Сеймі з’явилася Соціал-демократія Польщі на чолі з колишнім маршалком Сейму Боровським. Разом із цими явними ознаками пригасання сили, яка привела країну до НАТО і ЄС, соціологічні опитування фіксують поступове зростання впливу відверто популістичних сил. Набирають ваги й «нові праві». Боротьба очікується справжня — а тому скандалів може бути ще багато.
КОМЕНТАР
Гжегож ГРОМАДСЬКІ, політолог, Варшава:
— Не думаю, що це якась переломна справа. Нема ніяких конкретних даних, як саме і коли асистент Грушки переказував інформацію росіянам, тому є навіть велика імовірність помилки. Однак ця справа у Польщі уже набула політичного виміру, оскільки Юзеф Грушка, чийого помічника звинувачено у шпигунстві, є головою слідчої комісії у справі «Орлену». Відтак вважається, що арешт його асистента пов’язаний із сьогоднішньaою діяльністю президентської резиденції. Це просто відвернення уваги від слухань справи «Орлену», де невдовзі доповідатимуть члени комісії, які виразно свідчитимуть проти президента Квасневського та його оточення у цій афері. Насправді скандал з асистентом Грушки не найважливіша подія у Польщі на сьогодні. Значно важливішим є те, що скоро перед слідчою комісією у справі «Орлену» має свідчити сам президент Квасневський, відтак афера Грушки — це просто частина цієї «великої» справи. Представники правиці вже закидають президенту те, що асистента Грушки заарештовано «під подію», оскільки про його діяльність польська розвідка знала значно раніше. Ніхто власне не заперечує того, що шпигунство справді могло мати місце, ніхто не говорить, що справу видумали, однак збіг у часових рамках арешту Тиліцького та свідчень президента не може не привернути увагу.
