Більшість кореспонденцій вийшли з-під пера журналістів, що приїхали з Варшави і Москви, а не власних представників акредитованих у Києві. Такою є дійсність, і вона повинна спонукати українських лідерів замислитися над причинами. У німецькому медіа-середовищі кажуть, що українська правляча еліта не зацікавлена у постійному обміні думками та інформаціями з іноземними журналістами. В результаті з німецькомовних газет лише швейцарська «Нойє Цюрхер Цайтунг» має бюро в Києві.
На першому місці в коментарях — економічні домовленості. А саме — відновлення страхових гарантій компанії «Гермес» для інвесторів і реструктуризація боргів обсягом у 650 мільйонів марок в рамках домовленості України з Паризьким клубом. На другому місці — позитивні оцінки зростання німецько-українського торговельного обміну, зокрема, в аграрному секторі. Досить критично висвітлюється тема недостатнього контролю кордонів України з Росією, що спричиняє проникнення біженців і торгівців наркотиками через українську територію на Захід. Пишеться про те, що, зокрема, міністр внутрішніх справ Німеччини Отто Шилі під час консультацій передав українському уряду 300000 марок на зміцнення кордонів. Згідно з публікаціями, міністр Шилі вважає, що Київ не надає належної уваги цій ключовiй проблемi.
Лише «Ді Вельт» у матеріалі Йєнса Гертмана повернулася до теми касетного скандалу та зникнення журналіста Гонгадзе, що призвело до ізоляції Кучми у міжнародній політиці і наближення офіційного Києва до Москви. Автор нікого не засуджує, лише стверджує, що в наслідку тих подій «Україна стала забутим буфером Росії».
З приватних розмов iз помічниками канцлера Шредера виникає враження, що Шредер задоволений, оскільки він собі уявляв цей візит набагато складнішим, ніж це виявилось у дійсності. Хвалять солідну підготовку розмов iз боку українського посла в Берліні Анатолія Пономаренка. Але серед німецьких експертів, що не пов’язанi iз урядом, помітна неясність і розгубленість через невизначеність українських концепцій. Переважають погляди, що українські лідери не мають відваги знайти відповідне місце для своєї держави у новій ситуації хоча б таким чином, як це зробив Путін для Росії. Дехто з них бачить у самоізоляції Києва небезпеку подальшої провінціоналізації і відставання в епоху радикальних перемін. Вважається, зокрема, що Україна змарнувала перебудову регіонального об’єднання ГУАМ з чисто неформальної конфігурації на активну і повноцінну міжнародну організацію. Все скінчилося галасливими деклараціями без конкретного змісту. Так само змарновано концепцію співпраці між басейнами Балтійського і Чорного морів, що призвело до розчарування серед поляків і литовців. На думку німців, Україна не зробила відповідних висновків з ініціативи президента Польщі Квасневського, що недавно зорганізував у Варшаві регіональну конференцію у справі боротьби з тероризмом і свідомо висунув Кучму наперед, у надії, що той зробить подальші кроки для зміцнення регіональної концепції.
