Вражає зовсім інше. У країнах, які відвідує Джордж-Буш- молодший — Франція, Німеччина, Італія — лише уряд Сільвіо Берлусконі заявляє про підтримку політики Вашингтону, і то не завжди. Це стосується й політики на Близькому Сході, і «вісі зла», і торгівлі металами, і багато чого іншого. Ситуація складається так, що президенту Бушу, очевидно, набагато простіше буде знайти спільну мову з президентом Путіним, попри всі існуючі проблеми, далеко не повну довіру, розходження в поглядах, буде набагато простішою справою, аніж з новообраним президентом Шираком або бундесканцлером Шредером. Це знову ж таки попри те, що і Франція, і Німеччина першими засвідчили свою солідарність з американським народом 11 вересня i взяли вельми активну участь в антитерористичній коаліції.
Опитування громадської думки в країнах Західної Європи засвідчують зростаючу непопулярність американської політики в цілому і президента Буша зокрема. Виступи західноєвропейських політиків з критикою тих чи інших кроків адміністрації Буша вже не є дивиною. Про повну довіру між союзниками вже, очевидно, не йдеться. При цьому американські аналітики заперечують існування кризи в трансатлантичних відносинах — але якщо не криза, то радикальні зміни наявні. Звичайно, зараз не йдеться про жодне серйозне суперництво, базові цінності залишаться спільними, США продовжуватимуть відігравати провідну роль в НАТО і завжди матимуть найсерйозніші інструменти впливу на союзників. Тим не менш, на очах змінюється атмосфера, за якої можна було говорити про консолідований голос Заходу. Цілком може статися, що Буш-молодший стане першим післявоєнним президентом США, якому доведеться серйозно рахуватися з тим, що європейські союзники мають власні позиції, власну політику і не мають наміру від цього відмовлятися. А відтак — створюється нова реальність. Звичайно, найоптимальнішим було б, щоб за неї вже не було можливим повторення акції НАТО проти Югославії 1999 р., не було інших грубих промахів, не було, зрештою, відчуття, що Сполучені Штати є в одній особі суддею, прокурором і жандармом світового порядку. Світ дійсно стає іншим, і у цьому іншому світі потрібно знайти своє властиве місце всім. Питання, в тому числі до України — навіть не з ким бути, а як.
