Схоже, що Грузія зробила ставку на силовий спосіб вирішення багаторічного конфлікту з Південною Осетією. Учора грузинські війська зайняли частину території невизнаної республіки, а танки ввійшли до Цхінвалі. Президент Михаїл Саакашвілі оголосив загальну мобілізацію і заявив про те, що вже мобілізовано близько 10 тисяч резервістів. Грузинський президент звернувся до міжнародного співтовариства й закликав їх перешкодити агресії Росії. За його словами, російські ВПС бомблять міста Грузії, що є фактом міжнародної агресії.
Тим часом прем’єр-міністр Грузії Ладо Гургенідзе в спеціальній заяві для преси пояснив мету військової операції в Південній Осетії. За його словами, «грузинські військові підрозділи вестимуть необхідні дії в Південній Осетії доти, доки там не буде встановлено мир і населенню не буде дано можливість жити спокійно». Він закликав населення зберігати спокій і заявив, що «в країні звичайний робочий день». За його словами, для відновлення інфраструктури регіону виділено 50 млн. ларі (35 млн. доларів). Прем’єр Грузії повторив, що Південній Осетії може бути надано широку автономію і висловив готовність до переговорів.
Учора в ході відеомосту з Москвою державний міністр Грузії з питань урегулювання конфліктів Теймураз Якобашвілі закликав Південну Осетію припинити опір. Він підкреслив, що Грузія виступає за початок переговорів, які можуть бути двосторонніми, але із залученням Росії, інших країн чи міжнародних організацій. «Якщо наша пропозицію про здачу зброї не буде прийнято, то триватиме те, що сьогодні відбувається», — сказав міністр. За його словами, мета Грузії — подавити вогневі точки, з яких ведеться обстріл її позицій, і перекрити Рокський тунель, «через який до Грузії надходять зброя, бойовики, наркотики».
Мабуть, ніхто не чекав, що Грузія насмілитися силовим способом повернути під контроль Південну Осетію. Адже напередодні цієї грузинської операції на Північному Кавказі було проведено навчання російських військ. Зрозуміло, що з метою демонстрації сили Тбілісі. У засобах масової інформації Росії розгорнулася інформаційна кампанія, в ході якої говорилося про те, що Грузія має намір напасти на Південну Осетію. За закликом влади Південної Осетії багато хто з південноосетинців виїхав до Росії. Усі повідомлення зі Цхінвалі про обстріл південноосетинських об’єктів з боку Грузії, також, очевидно, переслідували мету зобразити Тбілісі агресором.
Час покаже наскільки продуманими були дії грузинської влади, яка почала цю операцію. Але, схоже, зараз у її руках не лише ініціатива, але й територіальна перевага. Адже вони зараз можуть оголосити про перемир’я й розпочати переговори, перебуваючи в Цхінвалі. До речі, вчора Тбілісі дійсно оголосив мораторій на ведення вогню з 15:00 до 18:00. Одночасно грузинська влада запропонувала цхінвальським бандформуванням, найманцям та іншим членам незаконних озброєних угруповань здати зброю в цьому проміжку часу.
Схоже, на боці Тбілісі й міжнародний чинник. На засіданні Ради Безпеки ООН, яке закінчилося в Нью-Йорку, щодо ситуації у Південній Осетії не прийнято ніяких ухвал. Але досі не зрозуміло, яку позицію або які дії зробить Росія. Російський прем’єр-міністр Володимир Путін, який перебуває в Пекіні, виступаючи на зустрічі з казахським президентом Нурсултаном Назарбаєвим, заявив, що агресія Грузії в Південній Осетії викличе дії у відповідь з боку Росії.
Зрозуміло, що в Києві також уважно спостерігають за цим конфліктом. МЗС висловив глибоку стурбованість у зв’язку з подальшим загостренням ситуації в цьому регіоні і заявив про готовності України в рамках міжнародних дипломатичних зусиль зробити свій внесок у мирне врегулювання ситуації в Південній Осетії. Проте навряд чи варто розраховувати, що Москва відгукнеться на такі пропозиції. Адже раніше Київ неодноразово пропонував подібне. Очевидно, що Росія спробує спрямувати розвиток подій у Південній Осетії на свою користь. І питання лише в тому, в чому полягатимуть російські дії у відповідь.
КОМЕНТАРI
Олександр РОНДЕЛІ , президент Фонду дослідження стратегії та міжнародних відносин, Тбілісі:
— Останнім часом південноосетинська сторона, не знаю, чи з підказки своїх друзів чи ні, старалася активізувати свої дії. Очевидно для того, щоб примусити Росію ввести більше військ або якимось чином посилити російську присутність чи надати допомогу південноосетинському режимові. Я гадаю, що вони перестаралися, якщо це не було замовлене нашими північними друзями. Бойові дії розгорнулися у великому масштабі після того, як президент Саакашвілі закликав грузинську сторону не стріляти і не відповідати на вогонь. Але сепаратисти продовжували обстрілювати грузинські села. І після цього нам довелося вести справжні бойові дії. Грузинські війська зайняли велику частину Південної Осетії. Оточили Цхінвалі і навіть увійшли в це місто.
Важко сказати, чим усе це закінчиться. Зараз усе залежить від Росії і від того, чи піде вона на пряму агресію. Як видно, вона вже застосувала бойові літаки. Через тунель ідуть добровольці й техніка. Подивимося. Вони нещодавно спеціально проводили маневри в Північному Кавказькому окрузі, в ході яких імітували вторгнення.
Що стосується світової реакції, то як ви знаєте, в ООН заклик Росії не підтримали. Це означає, що роль Росії абсолютно очевидна. А вона хотіла, щоб Рада безпеки прийняла резолюцію, яка б дозволила Росії діяти більш вільно. Але цього їй не дали. Що стосується світової підтримки, то ніхто за нас воювати не буде. Ми самі повинні захищати свою Батьківщину. Дипломатичний тиск може бути на Росію, але за нас ніхто не воюватиме. Ми це знаємо!
Що стосується заяв спеціального представника Росії, посла Попова, то на це потрібно було чекати. Це одне з головних завдань Росії — показати, що ми ненормальні та нецивілізовані.
Складно сказати, коли завершитися цей конфлікт. Грузинська сторона пропонувала сепаратистам розпочати переговори, але вони так і не з’явилися. Чому вони бояться двосторонніх переговорів? Їм господарі з Москви сказали, що не поступайтеся ніякими форматами, де ми є головними. Інакше ми не зможемо вас захистити.
Тепер, що стосується пропозицій про широку автономію для Південної Осетії. Маса осетинського населення втомилася від усього цього. Нам також не потрібні військові дії. Ми хочемо спокійно розвиватися. У Грузії щорічно зростання становить 10%. Нам заважають нормально розвиватися. І осетинському населенню набридло все. Усі хочуть миру, й ніхто не хоче вмирати й весь час у підвалах переховуватися від обстрілів. Багато хто в Осетії це розуміє.
Федір ЛУК’ЯНОВ , головний редактор часопису «Россия в глобальной политике»:
— Я розумію так, що Грузія пішла ва-банк. Або Тбілісі вдасться захопити Південну Осетію, або втягнути Росію в повномасштабну війну з Грузією. У якій Росія політично виграти не може. Бо весь світ незалежно від того, хто винен, виходитиме з того, що маленького б’ють. Або Грузія, як мінімум, поставить остаточну крапку в тій дивній моделі, яка існувала досі. Згідно з якою Росія формально все ж таки вважалася посередником. Тобто Грузія хоче домогтися того, щоб усе це пішло, а була б чітка конструкція: конфлікт Росії з Грузією за грузинську територію. І тоді формально та юридично буде абсолютно інша ситуація.
У Росії, дійсно, важке становище. Бо їй не можна не втрутитися. Якщо Росія не втрутиться і продовжуватиме робити грізні заяви і нічого не робитиме, то, передусім, це буде найважчий удар по престижу. Виходить, що ми протягом довгого часу подавали надію Цхінвалі й всій цій території: ми з вами, ми вас підтримаємо. І коли, дійсно, їм знадобилася підтримка, то Росія, мовляв, дала слабину. Це по- перше. По-друге, як ці люди отримали російське громадянство — це окрема тема, але факт є фактом. А там практично всі російські громадяни. По-третє, існує Північна Осетія і Північний Кавказ, який незалежно від позиції Москви, гадаю, свою позицію і своє ставлення до цього конфлікту має дуже чітке.
Не знаю, як завершитися цей конфлікт. Але думаю, що російське військове втручання дуже ймовірне. На жаль, тут склалася ситуація, коли Росія не може собі дозволити бездіяльність. Із загальнополітичних міркувань. Неможливо в критичний момент умити руки й сказати: ми тут ні до чого, ми лишень миротворці. Враховуючи, що до цього Росія весь час претендувала на іншу позицію. Це буде справді дуже сильний підрив власного авторитету і репутації в усьому світі. І передусім, на пострадянському просторі.
Фактично, це грузинська територія, але так склалося, що вона не зовсім грузинська. Окрім того, йде повномасштабна війна. І якщо там дійсно, як кажуть, застосовуються установки «Град», то нас протягом довгого часу наші західні партнери вчили, що бувають випадки, коли для запобігання гуманітарній катастрофі потрібно втрутитися військовим чином. Що робилося в Боснії і Косово. І тоді вже не важливо, чия це територія.
Перспектива похмура і ситуація дуже неприємна. Зрозуміло, Саакашвілі грає ва-банк і діє ризиковано, але він розуміє чого хоче. Я не думаю, що це узгоджено з його західними патронами, але він виходить із того, що патрони в будь-якій ситуації підтримають його, а не Росію.
Олександр СУШКО , директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:
— Треба глянути на існуючий стан речей. Що таке Південна Осетія? По- перше, це приблизно 60 тис. населення, що не порівняти з населенням Грузії. По-друге, Південна Осетія дуже неоднорідна, на відміну від більш- менш однорідної Абхазії чи Карабаху. Південна Осетія, як сир, нашпигована грузинськими селами, які чергуються з осетинськими. Грузинські підкоряються Тбілісі, а осетинські — Цхінвалі. Таким чином, ця територія невелика за кількістю населення і територією й дуже неоднорідна. У принципі завжди були певні спокуси розв’язати силовим шляхом цю проблему. Теоретично це має сенс, якщо прораховано, що цю операцію можна завершити протягом кількох днів. Тільки тоді вона може виглядати більш- менш легітимною і виправданою в очах міжнародного товариства. Бо перехід до позиційних боїв і перманентного конфлікту, який врешті-решт закінчиться розведенням сил на початкові позиції, надзвичайно негативно позначиться на міжнародній репутації Грузії. І це не в інтересах Саакашвілі. Якщо він розпочав операцію, то має розуміти, що зобов’язаний дуже швидко виграти цю війну. Не так, як росіяни це робили в Чечні. Гіпотетично така можливість є. Якби Південна Осетія не живилася прямою підтримкою з боку Росії. Отут головний момент полягає в тому, наскільки Росія вдасться до прямої підтримки Південної Осетії. Власне, лише від цього залежить, чи зможе ця військова операція завершитися швидко і переможно для Тбілісі, чи вона зав’язне в позиційних боях і врешті-решт нічим не закінчиться.
Якщо Росія так чи інакше надасть військову підтримку Південній Осетії, це буде сприйматися як окупація. Це легітимна територія сусідньої держави. Вводячи частини регулярної армії в Південну Осетію, Росія буде дуже сильно ризикувати в цій ситуації. Я не можу сказати, чи вона точно на це зважиться. І тут питання: чи в даному випадку для Росії ставка є настільки високою, щоб вводити свої війська? З точки зору Росії, більш вигідно було б допомагати в непрямий спосіб. Росії не потрібно встановлення там статус-кво — ій потрібна контрольована тліюча нестабільність, з тим, щоб використати цей факт для посилення аргументів проти інтеграції Грузії в НАТО. Якщо росіяни окупують частину території Грузії, то це посилить аргументи тих, хто виступає за надання Тбілісі ПДЧ. А якщо вони цього не зроблять, але ситуація в Південній Осетії буде виглядати абсолютно нестабільною і неконтрольованою, тоді, звісно, росіяни мають більше шансів досягти своєї мети.
Що стосується захисту російських громадян у Південній Осетії. Розумієте, спеціально створюється такий щит громадян Росії. Зрозуміло, що роздача паспортів в Абхазії, Південній Осетії та Придністров’ї — це частина політичного курсу Росії, спрямованого на створення квазілегітимних підстав для втручання у внутрішні справи відповідних держав.
Ще рано говорити про уроки цього конфлікту. Але можна уже зробити такий висновок. Якщо країна не контролює свою територію, то рано чи пізно це обертається кровопролиттям. Якщо не існує легітимної влади на певній території, то рано чи пізно там спалахне війна. Оце — головний урок для України і тих в Україні, хто, можливо, виношує подібний сценарій в Україні.
