Сполучені Штати вирішили схилити іракське населення на свій бік. Американське командування в Іраку оголосило про зміну своєї тактики: віднині військовослужбовці Сполучених Штатів збираються здійснювати облави та різного роду операції «менш агресивно». Про це одночасно заявили держсекретар Колін Пауелл і командувач військами в Іраку генерал Рікардо Санчес.
Постійні атаки на американських солдатів в Іраку свідчать, що настрої непокори в країні дедалі більше зростають. Учора виповнилося якраз 100 днів із того часу, як Джордж Буш оголосив про завершення воєнної кампанії в Іраку. За цей час уже загинуло 256 американських вояків і 43 британські. Сприйняття американців у країні як окупантів, які зневажливо ставляться до місцевих традицій, останнім часом тільки зміцніло в Іраку. Звідси, вочевидь, і постала необхідність у зміні тактики. (Хоч американська влада постійно повторює, що нічого дивного у партизанському русі немає: мовляв, після Другої світової у Німеччині окремі групи есесівців також нападали на колони союзників). Американці сподіваються «умиротворити» іракців із допомогою самих же іракців. Вашингтон збирається віддати під контроль іракським поліцейським силам — таких налічується до 40 тисяч осіб — найспокійніші міста. Проте навіть і в нестабільних районах американці збираються покладатися на місцеве населення. Згідно з новими правилами, перш ніж увійти до будинку для перевірки, американські солдати муситимуть постукати в двері і попрохати дозволу, а не так, як досі — брати дім штурмом. Щоб перевірити мечеть, американці повинні будуть спочатку пустити до приміщення іракця. Раніше під час обшуку американські вояки могли запросто заламати господареві будинку руки і змусити його лягти на землю. Зрозуміло, що виявлена зневага викликала у присутніх іракців лише ворожість.
США сподіваються, що сприятиме стабільності в країні прибуття до Іраку миротворців із інших держав. За повідомленням американського командування, серцевину іноземних контингентів становитимуть голландці (3200 осіб), поляки (2500), українці (1644), іспанці (1130) і таїландці (886). Проте невідомо, як довго доведеться тримати ситуацію під контролем іноземним військам. Тут цифри називаються найрізноманітніші — від півроку (на стільки поки що відправили українських миротворців) до десяти років (про такий термін перебування американських вояків якось обмовився Джордж Буш).
Крім того, встановлення миру в Іраку залежатиме від створення власної армії, власних органів влади. Нині чинна в Багдаді правляча рада, створена під «патронатом» Вашингтона, вважається проміжною ланкою в управлінському розвитку Іраку. Складаючись із 25 членів, вона має частину функцій уряду, проте в цілому повноваження ради досить обмежені: влада все ж таки більше зосереджена у представників США в Багдаді. До того ж, іракська правляча рада досі не отримала світового визнання (хоч почала працювати 13 липня). Ліга арабських держав, міністри закордонних справ якої засідали цього тижня, заявила, що визнаватиме тільки владу, обрану народом, а не призначену американцями. Без уваги іракську правлячу раду залишила і Рада Безпеки ООН. Хоч іспанські та американські дипломати підготували проект підтримки перехідної іракської інституції, а генсек ООН Кофі Аннан закликав своїх колег визнати тимчасову владу Іраку. Якщо цього не станеться, то незрозумілим лишається майбутнє усієї країни. Як відомо, правляча рада повинна назвати членів кабінету міністрів, котрі працюватимуть над новою конституцією держави. Однак без визнання нинішніх іракських управлінців написання основного закону може виявитися даремною справою. Чи вважатиметься дієвою та конституція, яку розробляв уряд, не визнаний більшістю держав світу? Можливо, поставить крапку в цій дилемі наступне засідання Ради Безпеки ООН 21 серпня (під час якого очікується схвалення нової резолюції по Багдаду). Поки що ж Іраку залишається бути чимось на зразок напівдержави...
