«Італія розуміє українські проблеми. Тепер потрібно, щоб їх зрозуміли МВФ, Світовий банк. Щоб МВФ підтримав Україну так, як він це робив з Росією, а ЄС — так, як це було у випадку з Румунією під час шахтарського маршу», — заявив Скальфаро по розмові з Кучмою. І гарантував Україні «конкретну й справжню» дружбу Італії. Плани фірми «Івеко», що входить до концерну ФІАТ, розширити свою присутність в Україні, а саме — на Кременчуцькому автозаводі. Попередньо, наскільки відомо, йшлося про збільшення італійських інвестицій на $200 млн. Проте наміри залишаться намірами, коли й надалі буде простіше й дешевше імпортувати невеличку вантажівочку чи мікроавтобус безпосередньо з Італії, ніж скласти її в Кременчуці з українських комплектуючих. Про це вже йшлося під час попереднього візиту Скальфаро (жовтень 1996-го), про це йтиметься ще, мабуть, довго.
Іще, либонь, довго обговорюватиметься подальша доля АТ «ЛИНОС» у Лисичанську — нафтопереробний завод, в який свого часу інвестувала Італія, фактично стоїть. Росіяни відмовилися врешті купувати 40% його акцій ще до серпневого струсу. Як повертати більше ніж $100 млн. кредиту — невідомо. З часу попередніх зустрічей президентів та прем’єр-міністрів радикальних змін на краще не сталося.
А значить, розмови про можливу підтримку Італією (в перспективі) підписання угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом можуть так і залишитися розмовами. Розмови про збільшення інвестицій теж матимуть додаток «можливо, в майбутньому». Хоча візит Скальфаро свідчить, серед іншого, що не все ще втрачене, що в Римі ще на щось сподіваються. Справді, жодний із західних лідерів ще не бував в Україні часів Президента Кучми хоча б двічі — на відміну від італійського президента. А що президенти мали обмаль часу — то добрі знайомі й за кілька хвилин можуть про все домовитися.
