Скандали навколо високих і навіть найвищих посадових осіб виявилися цілком звичайною річчю для суспільства, яке вважає себе за демократичне. Останні президентські вибори, а перед цим — «Моніка- гейт» у Сполучених Штатах, скандал навколо фінансування виборчої кампанії Коля у Німеччині, японські, корейські урядові скандали говорять лише про одне: в кожному суспільстві є свої проблеми.
Два тижні британська преса не знає іншої теми, як скандал навколо індійських братів-мультимільйонерів Хіндуджа, до якого виявилися причетними дуже високі урядовці кабінету Тоні Блера. У результаті кампанії в пресі навколо не надто формальних відносин між урядом та братами-мільйонерами, які, крім усього, намагалися уникнути судової відповідальності на батьківщині за допомогою британського паспорта, вже пішов у відставку міністр у справах Північної Ірландії Мандельсон. Преса — від найсолідніших «Таймс» і «Дейлі Телеграф» до таблоїдів — тепер зосереджено «довбає» міністра (першого заступника за нашою градацією) міністерства закордонних справ Кіта Ваза, індійця за етнічним походженням, відслідковуючи всі подробиці, в тому числі й гадаючи, на які гроші той збирався купити житло у суперпрестижному районі ціною в 900 тис. фунтів.
Як на ситуацію напередодні виборів (очікується, що прем’єр-міністр Блер призначить їх на травень), то вона б виглядала програшною в даному випадку для лейбористів. І вони намагалися б усіма можливими засобами або, принаймні, уникнути роздмухування скандалу в пресі, або ж зіграти на випередження за допомогою якихось нестандартних комбінацій. Поки що ні того, ні іншого не сталося, керівництво лейбористської партії не виглядає надто занепокоєним і не робить ні з чого трагедій. Життя продовжується, Британія від усього цього анітрохи не втратила свого міжнародного авторитету. Лейбористи впевнено заявляють, що невдовзі Альбіон таки приєднається до євро, що викликає у британців значно більший скептицизм, ніж скандал навколо уряду.
Очевидно, до скандалів потрібно просто звикнути. Як до природної гримаси демократії — а тим паче в країні, яка до демократії ще тільки прямує. Зрештою, як до плати за розвиток. І як до інформації для подальших роздумів. Які можуть виникнути, виходячи з рівня цих скандалів.
