28 червня цього року Словаччина скасовує безвізовий режим з Україною. Прем’єр-міністр цієї країни Міколаш Дзуринда заявив, що його уряд був змушений піти на такий крок після оголошення відповідної заяви Чехією.
Братислава побоюється, що нелегали з України, які приїжджали до Чеської Республіки, після запровадження останньою віз для країн СНД нахлинуть до Словаччини. Відповідно словаків лякає можливе зростання злочинів, вчинених іноземцями, а також — наплив нелегальних працівників. Запровадить візи Братислава також для громадян Білорусі, Росії та Куби. З однією лише відмінністю... Якщо на українців нововведення буде поширюватися фактично через три місяці, то на росіян і білорусів лише з нового року, а на кубинців — за три місяці перед вступом Словаччини до Євросоюзу (тобто в 2003 році). Чим пояснити таке упередження, від якого досить помітно віддає дискримінацією?
Ще контрасніше виглядає запровадження віз для українців на фоні зовсім недавніх заяв (три тижні тому) словацького президента Рудольфа Шустера, який обіцяв в жодному разі не зводити нової «залізної завіси» між Україною та Заходом. Проводячи візову політику, він заявив, що керуватиметься насамперед прикладами польського та угорського президентів (нагадаємо, що обидва пообіцяли запровадити візи для України в останню чергу) і аж ніяк не чеського. Тоді ж Шустер назвав плани Міколаша Дзуринди про візи для українських громадян надто поквапливими.
Чи то президент просто кидав слова на вітер, чи то прем’єр у Словаччині такий неслухняний, — сказати складно. Але що українців хочуть бачити в Європі все менше (принаймні зараз) — факт очевидний.
