Можливо, так і буде, але не слід забувати, що Словаччина теж не сиділа склавши руки. Розраховують словаки, скажімо, на те, що дипломати не забули 1997 рік, коли вони зняли свого кандидата на посаду голови Генеральної Асамблеї на користь Геннадія Удовенка. Мають врахувати в Асамблеї і миротворчі зусилля Словацької Республіки: словацькі солдати входили до 13 миротворчих місій ООН.
Суперництво солідне. Зрозуміло відтак, чому посольство Словацької Республіки відмовилося давати якісь коментарі. «Ми конкуренти», — єдине, що відповів словацький прес-аташе Павел Віздал, додавши, щоправда, що наші шанси фактично рівні — «п'ятдесят на п'ятдесят».
Який позитив матиме Україна, увійшовши до Ради Безпеки, навряд чи варто говорити. Щонайперше — наше обрання доведе, що слово України ще вагоме і з ним рахуються і будуть рахуватися. По- друге, місце в Раді Безпеки ООН, нарешті, дозволить не стояти осторонь питань миру на планеті. Останнім часом спостерігається саме зворотній процес. Згадати хоча б намагання нашої держави вирішити питання в Косово мирним шляхом, не вдаючись до розв'язання етнічного конфлікту натовськими авіаударами. Серед інших повноважень членів Ради Безпеки — внесення власних пропозицій щодо врегулювання конфліктів, ухвалення санкцій та інших обмежень для припинення агресії, застосування військової сили проти агресора.
Однак чи достатньо тих «агітаційних» заходів, які провела наша делегація? Аналітики відзначають, що цьогорічна «передвиборна кампанія» за місце в Раді поміркованіша і не характеризується такою помпезністю, як, скажімо, ті заходи до яких вдалися торік Греція, Канада й Нідерланди, аби представляти в Раді Безпеки два регіони — Західну Європу і Північну Америку. Греція влаштувала делегатам грандіозний круїз Егейським морем, а Канада й Нідерланди, певно, наслідуючи приклад Афін, зробили екскурсію до опери і цирку, а також влаштували романтичну мандрівку під місячним сяйвом на човнах Східною річкою Манхеттена. Як виявилося наостанку, круїз Егейським морем абсолютно «не надихнув» делегатів на голосування за греків: зайняли місця в оонівському органі Канада й Нідерланди. Ні Словаччина, ні Україна не здійснили такої пишнобарвної кампанії... Принаймні у цьому плані їхні шанси рівні.
Взагалі ж делегати Генеральної Асамблеї пам'ятають і про інші факти. Словаччина, приміром, ще жодного разу не мала членства в Раді Безпеки. Україна удостоювалася такої честі вже двічі — в 1948-49 і 1984-85 роках. Можливо, зіграє на руку нашій делегації заява про участь українців у миротворчих місіях у Конго і Сьєрра-Леоне. Про останнє, між іншим, нічого невідомо у прес-службі МЗС України. Хоча цю інформацію поширило АП, цитуючи нашого представника в ООН Володимира Єльченка.
Як бачимо, шанси в обох країн значні й бодай віру в перемогу вселяти можуть. Переоцінювати ж себе — власне, як і недооцінювати нашого суперника, — було б недоречним. Принаймні у зближенні з євроатлантичними структурами Словаччина випереджає Україну щонайменше на крок...
