Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Соліст для Пугачова

16 жовтня, 2002 - 00:00

Бенефіс Березовського на пугачовському каналі — і в широкому значенні — в російському ефірі — звичайно ж, деталь. Але, як і всяка деталь, вона дозволяє по-іншому подивитися на те, що відбувається навколо інтерв’ю Бориса Абрамовича газеті «Завтра». Чому всі так сполохалися? — задається запитанням сам Березовський (на третьо му каналі). І справді — чому? Чому так завзято відхрещуються від Березовського начебто не помічені в контактах з ним лідери КПРФ? Чому так гнівається Селезньов і чому так упевнено відчуває себе Проханов? Чи лише в інтерв’ю справа?

На світанку російського партбудівництва у влади була гарна задумка: створити в Держдумі два лояльнi блоки, лівий і правий, черномирдінський і рибкінський. Із черномирдінського вилупився НДР. Із рибкінського нічого не вилупилося. Але мрія про двопартійну систему залишилася, як залишилися на чолі російських політичних процесів багато ветеранів баталій, що завершилися. І зараз ми спостерігаємо не стільки акцію березовсько-путінського або, тим більше, сімейно-путінського протистояння, а спробу оформлення бажаної двопартійної системи з використанням міфу про Березовського-опозиціонера. Образ вигнанця вже не раз допомагав Борису Абрамовичу робити найхитромудріші комбінації, при цьому ніхто йому особливо не заважав. Тепер за допомогою цього ж образу Борис Абрамович приступив до акту розкладання комуністичної опозиції — якщо відволіктися від телевізійних агіток і зрозуміти, яка насправді соціальна ситуація в країні, можна побачити, що комуністи здатні досягти непоганих результатів на виборах до Держдуми. Як, втім, і «Єдина Росія». Але у «Єдиної Росії» є свій куратор — Путін. А хто буде курирувати лівих? Ну, тепер ми знаємо — їх будуть курирувати, дивлячись із Лондона.

А участь третього каналу на першій стадії чергової спецоперації просто демонструє консолідованість команди і зацікавленість кожного її члена в кінцевому результаті. У цій команді — можна назвати її «сім’єю», можна — кланом, можна — групою людей, які приймають рішення, але мають різноманітні інтереси, іноді такі, що різняться, — перебувають і Путін, і Березовський, і багато інших, прізвища яких нам добре відомі. За кожним із членів команди закріплена своя ділянка роботи. І ця робота буде зроблена — і на березі Москви-ріки, і на Темзі.

Віталій ПОРТНИКОВ
Газета: 
Рубрика: