У Росії чергова запланована сенсація: партії спікерів палат Федеральних зборів, Сергія Миронова та Геннадія Селезньова не будуть змагатися на виборах один з одним. Ці політичні формування створили єдиний блок, у першій трійці якого можна побачити обох спікерів та льотчика-космонавта Валентину Терешкову. Улюблений співак Геннадія Селезньова Микола Басков, який вважався головною родзинкою виборчого списку думського спікера і забезпечував підтримку літніх інтелігентних жінок, відійшов на четверте місце — зате є надія, що прізвище легендарної «Чайки» приверне немолодих ностальгуючих чоловіків. Блок Миронова і Селезньова навряд чи виглядає логічним: з моменту своєї появи на політичній сцені спікер Ради Федерації виглядав записним лібералом, таким собі вільнодумцем у путінському оточенні, який не соромився захищати від спецслужб Григорія Паська і відмовлятися від зустрічі з Ясіром Арафатом. Геннадія Селезньова у лібералізмі помічено не було: звичайно, ортодоксальним комуністом спікера Держдуми важко назвати, але і великим вільнодумцем — теж. У Росії нелегко знайти виборця, який захоче проголосувати за Миронова, не так просто — бажаючих голосувати за Селезньова. І вже зовсім непросто відшукати прихильників обох спікерів відразу. Навіщо ж їх об’єднали?
Мабуть, чим ближче вибори, тим зрозуміліше, що кремлівські політтехнологи переборщили з кількістю запущених у політичний простір «партій влади». Це як у акваріумі: коли до великої риби запускають зграю мальків і при цьому не дають їх поїдати, бідна риба через уже нетривалий час виявляє, що мальки з’їли весь її корм. Ну, майже весь. Риба худне і страждає і не розуміє, від чого це. І хоч вона точно розуміє, що після виборів усі мальки подохнуть, а її, рибу, знову будуть показувати відвідувачам зоопарку і називати «ведмідь», вона страшно боїться, що їй уже ніколи не вдасться видужати. І правильно боїться.
Кремлівським політтехнологам доводиться керуватися рейтингами, що не публікуються в газетах, і не бадьорими репортажами програми «Час» та інших глянсових тележурналів, а тими реальними результатами, які приносять у їхні кабінети похмурі товариші в штатському. І деякі стверджують, що ці результати аж ніяк не подають надії: не випадково багато російських політиків стороняться лідерів «Єдиної Росії», як зачумлених, і показуються поруч з ними тільки в разi службових потреб. Так що ситуацію необхідно рятувати. І першим кроком до її порятунку стало укрупнення вже функціонуючих проектів. Для початку злили спікерів…
