23 липня мільйони турків прокинуться після виборів у новій Туреччині. Якою буде ця Туреччина, важко передбачити.
Турецька політика повна сюрпризів, які здаються сюрпризами тільки іноземцям. Сьогодні (і це є сюрпризом для більшості людей не з Туреччини) в центрі політичних обговорень перебувають жінки, а не чоловіки. На цих виборах число жінок-кандидатів від усіх партій помітно зросло, як і політична активність жінок загалом.
Ці вибори проводяться через те, що, коли АКП, консервативна партія, що перебуває зараз при владі, висунула кандидатом у президенти міністра закордонних справ Абдуллу Гуля, світська еліта країни насторожилася. Але справа була не в Гулі, а в його дружині. Якби Гуль став президентом, у Туреччині вперше з’явилася би «перша леді», що носить головну хустку.
Головну хустку дружини Гуля сприйняли як символ майбутніх змін на гірше. На думку світської еліти, якщо «перша леді» носить головну хустку, вся світська система може бути підірвана.
Це викликало безпрецедентні політичні хвилювання, включаючи масові демонстрації небачених раніше масштабів. Лунали збуджені розмови про можливий військовий переворот, і армія знову підтвердила, що є впливовою політичною силою.
Протягом усіх цих подій, турецькі жінки знаходилися на передньому плані. Зокрема, виявилося, що турецькі жінки з сучасним, світським, «західним» мисленням налаштовані показати своє неприйняття існування «інших» турецьких жінок.
Питання взаємовідносин між чоловіками й жінками завжди були надто важливими в турецькій нації- державі. Кемализм (уявлення, пов’язані з фундатором сучасної Туреччини Мустафою Кемалем Ататюрком) є унікальним реформістським рухом для мусульманського миру, оскільки він перетворював не тільки державну сферу, але й приватну — права матерів, дружин, сестер, дочок. У 1920—30 ті рр. — роки правлінняАтатюрка — «нова турецька жінка» стала образом сучасного, світського режиму.
Для Туреччини, що прийняла систему Кемалізму невдовзі після того, як Франція створила свою світську республіку, відмінність тим часом, що французи називають laicit О , і поняттям секуляризації перебуває не лише в мовному нюансі. Релігійні символи й атрибути в цій країні були переважно видалені з державної сфери, і релігія вважається особистою справою кожного. Багато хто з туроки, уперше відвідуючи США, щиро дивуються пануючій тут релігійності. Їх дивують релігійні символи і написи над входами в державні будівлі, на грошах, у залі суду.
Але в Туреччині головна хустка не вважається незначним символом. Після вісімдесяти років, що минули від заснування республіки, проблема з жінками, що носять головні хустки, полягає в тому, що вони не вписуються в картину ідеальної сучасної турецької жінки.
На перший погляд здається, що турецьких жінок розділяє величезна різниця в мисленні, культурі й політиці. Однак при найближчому розгляді, ця різниця виявляється надуманою. У повсякденному житті, ці два типи турецьких жінок більше змішані, ніж часто вважається. Звичайною справою є, коли одна сестра носить головну хустку, а інша — ні, або що мати носить головну хустку, а її дочки — ні.
Іноді одна з двох кращих подруг покриває голову хусткою, а друга — ні. Якщо ви пройдетеся переповненою стамбульською вулицею, ви побачите, що жінки з покритою і непокритою головою практично природно змішуються між собою. Чому ж тоді не можна досягнути подібної ж єдності і в сфері політики?
Нещодавнє опитування громадської думки показало, що близько 60% жінок у Туреччині покривають голови хустками, виходячи з дому. Але чи означає це, що 60% жінок носять чадру? Чи означає це, що всі вони підтримують ісламський фундаменталізм? Відповідь на обидва питання негативна.
Я — письменниця, і коли я пишу турецькою, то можу використати більше восьми різних слів для позначення головної хустки. Yemeni, t Я rban, e , sarp, Н ar , sаf… Кожне слово означає різні речі. Різні жінки носять головні хустки з різних причин. Деякі носять їх, скоріше, за звичкою або за традицією, ніж з релігійних причин. Для інших мотивація політична. Не всі жінки носять головні хустки внаслідок свого релігійного консерватизму. І не всі жінки, що носять хустки, є «неосвіченими» або «обмежуваними».
Але про цю неоднозначність забувають через концепцію «чадри». Якщо не враховувати ніяких відмінностей і не звертати уваги на нюанси, то можна подумати, що 60% турецьких жінок носять чадру. Це ж опитування виявило, що число жінок, які покривають голову хустками виключно або в більшій мірі з політичних, а не традиційних, причин не перевищує 11%. Якщо звернути увагу на цей нюанс, то помітна величезна різниця — різниця, між твердженнями: «60% жінок носять чадру» і «11% носять чадру».
Про цю неоднозначність забувають не лише західні спостерігачі, але й турецька еліта. Оскільки ідеологічні зіткнення тут часто виникають навколо питання жіночого тіла й одягу, можливо, прийшов час перестати запитувати «Як має виглядати ідеальна турецька жінка?» і спитати «Чи має взагалі існувати якась ідеальна турецька жінка?» Зрештою, плюралізм є не тільки політичним принципом, а принципом, який у вільних суспільствах застосовується також і до особистості — до чоловіків і до жінок.
Ми в Туреччині вже понад 150 років намагаємося відповісти на запитання, чи може іслам співіснувати із західною демократією. Через 150 років модернізації і «західнизації», ми прийшли до однозначної відповіді: «так». Туреччина — складна країна з безліччю дилем. Турецькі жінки одночасно знижують і посилюють напруженість в країні.
Еліф ШАФАК — турецька письменниця, авторка багатьох бестселерів, серед яких «Позашлюбний син Стамбула» і «Святий психозів, що зароджуються».
