Наприкінці цього місяця у Сполучених Штатах мають бути оприлюднені висновки про ефективність розвідувальних структур країни. Майже напевно експерти обрушаться з критикою на дотеперішню діяльність американської розвідки. Очевидно, що за умов світової боротьби з тероризмом від адміністрації Джорджа Буша вимагатимуть активнiше проводити реформування силових структур для того, аби покращити їхню дієвість і оперативність. Чи вдасться це зробити? Що цьому заважало досі?
РОЗВІДУВАЛЬНЕ СПІВТОВАРИСТВО США
Американська розвідка для більш ефективної роботи в умовах проведення Сполученими Штатами стабілізаційної операції в Іраку й Афганістані та реалізації політики демократизації Близького Сходу в прискореному порядку збільшує число працівників для роботи в зазначеному регіоні. Загалом, за даними з урядових джерел США, для проведення таємних операцій американська розвідка утримує за кордоном близько 1100 співробітників. Ця цифра менша, ніж число агентів ФБР лише в одному місті Нью-Йорку. Із огляду на недостатню кількість закордонних працівників спецслужб, застосовуються відповідні заходи з виправлення цього недоліку. Зокрема, у нинішньому році річні курси оперативників ЦРУ в Кемп-Пірі у штаті Вірджинія закінчать більше чоловік, ніж у будь-який інший рік з часів війни у В’єтнамі.
Зовнішня розвідка США також проводить нову, більш активну кампанію рекрутування. При цьому особливим попитом користуються кандидати, які добре володіють арабською мовою, а також мають інші необхідні навички для роботи на Близькому Сході та в Центральній Азії. Проте, на думку керівників розвідувальних структур Сполучених Штатів, лише приблизно через п’ять років можливості США в розвідувальній сфері в регіоні будуть відповідними для протистояння глобальній загрозі тероризму. Однією з останніх тенденцій у розвідувальному співтоваристві США є централізація всіх спецслужб і створення над ними єдиного центру управління. Першим кроком у цьому напрямi став запуск в роботу 2002 року і ефективне функціонування міністерства національної безпеки США на чолі з Т.Ріджем. Другим можливим кроком у напрямi централізації розвідки Сполучених Штатів може стати введення посади директора всіх розвідувальних служб США.
Свого часу, за чотири місяці до 11 вересня 2001, року президент Дж.Буш робив спроби модернізації спецслужб. Зокрема, він видав директиву про паралельне проведення перевірок діяльності спецслужб їхнiми внутрішніми комісіями і групою незалежних експертів. Однак одразу ж після подій 11 вересня того ж року вже колишній директор ЦРУ Джордж Тенет як формальний координатор діяльності розвідувальних служб віддав наказ про призупинення внутрішніх перевірок, оскільки зайняті в них спеціалісти стали необхідні на багатьох ділянках боротьби з тероризмом. Всі підрозділи розвідувального співтовариства було переорієнтовано на забезпечення внутрішньої безпеки.
У той же час, група незалежних експертів по оцінці діяльності спецслужб продовжувала працювати і надалі. Її очолював відставний генерал-лейтенант, професор російської історії Брент Скоукрофт. Підсумовуючи свою діяльність, група експертів дійшла висновку, що існуюча організація підрозділів внутрішньої і зовнішньої розвідки не відповідає сучасним вимогам, не забезпечує ефективного захисту від терористичних акцій і повинна бути жорстко централізована. Рекомендацією для виправлення ситуації стала пропозиція вивести з підпорядкування Пентагону три найпотужнішi розвідувальнi організації, бюджет котрих істотно переважає бюджет ЦРУ: Агентство національної безпеки, Національне топографічне агентство і Національне агентство геодезії та картографії.
План реорганізації спецслужб було представлено у Білому домі, де його відхилили, оскільки проти цих пропозицій різко виступив міністр оборони Дональд Рамсфельд. Згодом, у листопаді 2003 року, під його тиском було засновано посаду заступника міністра оборони США з розвідки, і Рамсфельд почав проводити реформу розвідувальних відомств під власним контролем. Логічним розвитком ситуації навколо боротьби за контроль над американським розвідувальним співтовариством стало проведення 14 квітня 2004 року у Вашингтоні дводенних слухань «Національної комісії з терористичних атак на США», котру називають «Комісією 9—11». Центральними питаннями обговорення стали: ефективність організації владних структур у забезпеченні протидії терактам 11 вересня, шляхи організації боротьби спецслужб з тероризмом, шляхи реформування силових відомств Америки у напрямi антитерористичної діяльності і їх результати. Згодом у доповіді, що повинна побачити світ у кінці липня цього року, будуть викладені висновки членів цієї комісії. Проте вже зараз Білий дім схиляється до думки про створення на базі всіх розвідувальних організацій єдиного відомства відповідно до плану генерала Скоукрофта.
СУПЕРНИЦТВО МІЖ СИЛОВИМИ ТИТАНАМИ
На процес реформування силових структур Сполучених Штатів цілком накладається традиційне суперництво між цими організаціями. Керівники американських розвідувальних і оборонних структур намагаються максимально послабити конкуруючі за силовий вплив організації. Зокрема, подією, пов’язаною не лише з виборчою боротьбою між кандидатами в президенти Бушем і Керрі, а й зі змаганням за цілковитий контроль над американською розвідкою, можна розглядати відставку директора ЦРУ Джорджа Тенета 3 червня 2004 року. Офіційними мотивами були названі «причини особистого характеру», проте неофіційна причина полягає в значній критиці ЦРУ протягом останнього часу. Провідне розвідувальне відомство США звинувачували в неспроможностi завадити подіям 11 вересня 2001 року, дезинформації щодо зброї масового знищення в Іраку, нездатностi ліквідувати багато терористичних організацій на чолі з «Аль-Каїдою» тощо.
Відставка директора ЦРУ свідчить про такі моменти у внутрішньополітичному житті США, як:
— неспроможність ЦРУ як провідної розвідувальної структури відповідати новим викликам, що постали після і в результаті подій 11 вересня 2001 року;
— оприлюднення у найближчому майбутньому надзвичайно критичних щодо американського розвідувального співтовариства доповідей, особливо доповідь «Комісії 9—11»;
— загострення виборчої боротьби між Бушем і Керрі, в результаті чого Буш змушений жертвувати людьми зі свого найближчого оточення;
— посилення позицій Д.Рамсфельда у внутрішньому оточенні американського президента, якому вдалось і підставити свого конкурента (Тенета), і поступово брати під свій контроль координацію і управління над американським розвідувальним співтовариством.
Спостерігаючи за відносинами між ЦРУ і Пентагоном, варто зазначити, що суперечності між цими двома відомствами загострились після інтервенції США в Афганістан у 2001 році, в якій агенти ЦРУ відіграли одну з головних ролей поряд зі спеціальними військами. Саме тоді Д.Рамсфельд вирішив ввести нову посаду заступника міністра оборони з розвідки — посаду, яку він довірив одному зі своїх найбільш відданих прихильників — Стівену Камбоне.
На теперішній момент міністерство оборони Сполучених Штатів вже відіграє одну з центральних ролей. Воно контролює близько 90% річного бюджету американського розвідувального співтовариства в 40 мільярдів доларів, хоча формально розвідувальні агентства підпорядковані керівнику розвідки, яким поки є директор ЦРУ. Крім того, само ЦРУ не має впливу на агентства, що контролюються Пентагоном. Центр впливу в середовищі американських силових структур все більше зміщується в бік Пентагону і його голови.
Про зростаючу роль міністерства оборони можна також робити висновки на прикладі формування рішення про початок війни в Іраку, коли перевага віддалась інформації, що надходила з джерел Пентагону. Нині С.Камбоне має повноваження видавати розпорядження про перехоплення інформації не лише за кордоном, а й на території США. За свідченнями американських джерел, лише скандал навколо Пентагону, пов’язаний із знущанням американських військових над іракцями у в’язниці «Абу-Греіб», завадив С.Камбоне стати ключовим претендентом на крісло директора ЦРУ. Проте Пентагон не полишить ці спроби на майбутнє.
