«Це місто нагадує сплячого ведмедя, якого може розбудити навіть муха», — так застерігали французькі миротворці групу журналістів із України у північному косовському місті Мітровіца. Після бомбардувань Югославії авіацією країн НАТО два роки тому решта населених пунктів краю були більш-менш спокійними. Мітровіца була винятком, який, можливо, тільки доповнює саме правило і дуже добре відображає ситуацію в цілому Косово. Місто поділене на дві частини: сербську та албанську. Межа поділу — річка Ібар. Сутички між двома етнічними групами вибухали тут раз за разом. Страждали від них і миротворці. Жителі Мітровіци по-різному бачать майбутнє Косово. Одним, серед яких здебільшого молодь, байдуже, в якому оточенні жити — албанському чи сербському. Аби тільки не було війни. Старше покоління з албанської сторони вбачає першопричину всіх бід у краї в сербах. Такої ж думки тримаються щодо албанців і серби. Одна албанка, яка працює в місцевій школі, розповіла, що в жодному випадку не допускає співіснування з сербами. Вона ніяк не може пробачити їм, як через атаки сербських вояків у 1999 році разом із дитиною змушена була п’ять днів тікати біженкою до сусідньої Албанії. Кілька невеликих кварталів Мітровіци, який називають «зоною довіри», — ідеальна територія, на якій співіснують представники різних народів: і албанці, і серби, і босняки. Саме такого стану — багатоетнічного співіснування — прагне досягти в краї міжнародна спільнота. Вдається це їй поки що не дуже добре, що визнають і самі представники міжнародних організацій.
ЗА КОСОВО, ЗА ЙОГО ВОЛЮ!
Позавчора в югославській провінції Косово вперше після натівських бомбардувань відбулося засідання парламенту Косово. 120 парламентаріїв, серед яких є і серби, провели своє перше зібрання. Обійшлося не без казусів. Під час виборів спікера зібрання зал засідань залишила делегація другої за величиною фракції Демократичної партії Косово, яку очолює колишній керівник Армії визволення Косово (УЧК) Хашім Тачі. Зал залишили всі 26 членів ДПК. Інцидент показує, наскільки складно буде вибудовувати співпрацю не лише албанцям і сербам, але і самим албанцям між собою. Завтра депутати Асамблеї повинні обрати президента Косово. За всіма прогнозами, їм повинен стати лідер Демократичної Ліги Косово Ібрагім Ругова. Його партія отримала найбільше мандатів у створеному парламенті, проте їх недостатньо для обрання косовського президента. Тому двом провідним партіям доведеться домовлятися між собою.
Парламентські вибори в Косово, вважається, лише перший крок до організації в провінції власних управлінських структур. Після 1999 року в краї такі функції на себе взяла місія ООН. За її участі було сформовано муніципалітети в районах Косово. «Із світу по людині — Косово на муніципалітет», — приблизно так можна охарактеризувати склад місцевих адміністрацій. У них можна зустріти представників мало не всіх країн світу. Є серед них і українці. Обрання парламенту повинно дозволити косовському населенню самому, без прямого втручання чи допомоги зі сторони, керувати краєм. Наступного року в провінції мають пройти місцеві вибори, тоді ж має скоротитися чисельність представників місії ООН у Косово. Скоротитися, але не піти звідти назовсім.
Мало в кого виникають сумніви, що новий косовський парламент не спробує проголосити незалежність краю. Навряд чи вони будуть зважати на гучні заклики ООН, численні резолюції та заяви з приводу того, що Косово є невіддільною частиною Югославії. Міжнародна спільнота сама постаралася (в першу чергу НАТО, Євросоюз, не в останню — Рада Безпеки ООН), аби албанці відчули, що перед ними немає жодних бар’єрів. Правда, речник Місії ООН в Косово Сьюзен Меньел наголосила: «Якщо парламент і проголосить незалежність, то ніхто її не визнає». Інші представники ООН повідомили, що у випадку декларації незалежності Косово, місія організації буде змушена накласти вето на такий акт. Досить показово.
Незалежність Косово між тим лишилося справді хіба що проголосити. Белград в Косово, в принципі, не робить жодної погоди. У провінції власна поліція, власні збройні сили (демілітаризована УЧК, яка нині зветься Корпус захисту Косово, ТМК), тут навіть валюта не югославська. Як і в Чорногорії, в Косово в обігу німецька марка. Із нового року готівкові розрахунки в краї проводитимуться вже в євро (1 січня сюди ввезуть півмільярда євро).
КРАЙНОЩІ МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ
Бомбардування Югославії розпочалися нібито через утиски косовських албанців сербськими вояками. У 1999 році в Чорногорії, Македонії, Албанії дійсно зосередилося до 600 тисяч косовських біженців. Після повернення в Косово албанців втікати були змушені вже серби. «Ситуація для сербів в Косово залишається катастрофічною. Хоч у порівнянні з минулим роком поменшало вбивств, проте серби досі мусять жити в анклавах», — розповіла речник місії ООН.
«Це очевидно, що міжнародна спільнота віддає перевагу албанській громаді, а не сербській. У нас є побоювання, що поступово ми все втратимо», — розповів віце-президент опозиційного Сербського руху опору в Косово Славіша Костич. Така сама ситуація, за його словами, спостерігається в Македонії та в Південній Сербії. «Цей процес не припиниться, допоки не буде створено Велику Албанію», — вважає Костич.
У провінції відсутнє сербськомовне телебачення. Отримувати телепередачі з Белграда не має можливості, оскільки передавачі були зруйновані під час бомбувань 1999 року. Існує тільки кілька програм на радіо. Можливо, тому міжнародним організаціям, представленим у Косово, тепер доводиться захищати більше сербів. Мало не кожну сербську архітектурну пам’ятку (чи то церкву, чи просто меморіал) охороняють миротворці КФОР. Сербських школярів, які проживають в анклавах, також супроводжують на навчання миротворці. Те ж стосується і старшого населення. У східних районах Косово, де виконує миротворчу місію Українсько-польський батальйон, кілька разів на тиждень відбувають автобуси із бажаючими навідатись до Сербії. Колону із такого транспорту обов’язково супроводжує конвой миротворців із КФОР. «КФОР робить те, що може. Але кожного серба вони не зможуть взяти під охорону. Та й ми б не хотіли мати такі умови життя», — сказав Славіша Костич. Водночас він визнає, що загалом до такої ситуації в Косово призвела дискримінаційна по відношенню до албанців політика Слободана Мілошевича: «Мілошевич робив великі помилки. Мабуть, через них серби й переживають такі важкі випробування».
Високий рівень безробіття, зубожіння населення призвело до того, що Косово перетворилося на рай для кримінальних структур. Представники місії ОБСЄ повідомляють, що щороку з Балкан до Західної Європи перевозять до ста тисяч осіб, яких змушують займатися проституцією. У самому Косово, повідомив координатор відділу боротьби з торгівлею людьми та проституцією поліції ООН у Косово Олександр Мазур, жертвами перемитництва стають здебільшого жінки з Молдови, Румунії, Болгарії, України та Росії. Українки становлять до 10% від загальної кількості дівчат, які працюють в місцевих нічних барах. Поряд із торгівлею людьми в краї процвітає контрабанда зброєю та наркотиками. І «якщо на етнічному грунті між сербами та албанцями існує напруга, то на кримінальному ніякі етнічні проблеми їх не турбують», — наголосив Мазур. За його словами, основні центри торгівлі живим товаром знаходяться якраз у Сербії — в Белграді, Ніші, Кралєво. Вже звідти дівчата потрапляють у Косово. Командувач силами КФОР Марсель Валентайн при цьому вважає, що «дуже важко визначити межу між кримінальною та екстремістською сферами, часто вони пов’язані». Тобто регіон і далі лишається небезпечним через можливість поновлення екстремістських дій.
Ситуація в Косово — дуже актуальний приклад того, якими є і якими не повинні були б бути результати втручання міжнародних сил у внутрішню політику іншої держави. Зрозуміло, що операції подібного роду не повинні ставити перед собою короткочасові цілі. Повалення режиму Мілошевича не стало передумовою щасливого життя як у Косово, так і в Югославії в цілому. Великий ведмідь просто заснув. І розбудити його зможе навіть муха...