Україну визнано як таку, що створює основну проблему в цьому питанні, оскільки вона є головним транспортним джерелом постачання Югославії нафтою, пише «Нью-Йорк Таймс». Газета наводить і обіцянку, дану НАТО міністром закордонних справ Борисом Тарасюком під час його візиту до Брюсселя, не випускати з портів баржі, навантажені нафтою. Тарасюк тоді також спитав: а хто, власне компенсуватиме Україні втрати від балканської війни — $220 млн. торговельних втрат, $12 млн. — втрати портів, $313 тис. — щоденні втрати Дунайського пароплавства? На це відповіді ніхто ще не дав ні тоді, ні зараз.
У «чорному списку» США опинився й Кіпр — Вашингтон прямо звинуватив кіпрські банки в тому, що вони допомагають Мілошевичу «відмивати» гроші, на які закупається російська нафта. На відміну від Києва, Нікосія відреагувала блискавично й гнівно, відкинувши всі можливі американські претензії в заяві свого центрального банку.
Все разом — і невпинні бомбардування (вчора був поставлений рекорд за інтенсивністю ракетних та бомбових ударів), і нафтове ембарго, і інформаційна війна, і використання хакерів — не дає результату. Мілошевич виявився, очевидно, більш упертим, ніж очікувалося, й не бажає сходити з югославської політичної сцени. Тож, видно, й шукають винних — на кшталт України.
У той же час пропозиції Греції — припинити бомбардування хоча б на пару днів, щоби дати Мілошевичу відреагувати на пропозиції міжнародної спільноти — не викликають ентузіазму в США, Німеччини, Великої Британії — міністри закордонних справ цих країн поки що висловлюються за продовження авіанальотів. Водночас розробляється наземна (як підкреслюється, виключно миротворча) операція, в якій, як учора домовлено у Вашингтоні, планується задіяти близько 50 тисяч військових (попередньо планувалося — 28 тисяч). Коли вона розпочнеться — невідомо, бо Белград не вважає за можливе для себе давати згоду на розміщення в Косово миротворців з країн НАТО.
