Можливо, має місце певний дипломатичний блеф, пов’язаний з небажанням Росiї миритися з втратою ролі супердержави і небажанням США цією роллю ділитися. У всякому разі, ВПК і США, і Росії може тільки виграти від протистояння на якомусь невеликому проміжку часу, що може обернутися чималими втратами для Росії в кінцевому результаті
Полеміка між Вашингтоном і Москвою з приводу оголошеного новим президентом США однозначного курсу на створення національної системи протиракетної оборони вийшла на новий рівень. Міністр оборони США Дональд Рамсфельд в одному з телеінтерв’ю з безпрецедентною різкістю заявив, що Росія дуже активно розповсюджує технології подвійного призначення таким країнам, як Іран, Північна Корея, Індія. Ці технології, за словами Рамсфельда, лякають інших, передусім США, Західну Європу, Близький Схід. Отже, зробив висновок міністр Рамсфельд, Росія спочатку розповсюджує ці технології, потім скаржиться, що Сполучені Штати хочуть захистити себе від плодів таких дій. Перший заступник начальника російського Генштабу Валерій Манілов на це відповів, що Росія не порушувала, не порушує й не порушуватиме своїх зобов’язань у військовій сфері, в тому числі й стосовно нерозповсюдження. Росія й надалі, за його словами, дотримуватиметься зобов’язань, оскільки на цьому базується російська стратегія в області безпеки. «У казки про ракетні загрози, про які говорить Рамсфельд, не вірять навіть американські союзники», — заявив, як передають російські мас-медіа, начальник головного управління міжнародного війського співробітництва МО Росії Леонід Івашов. На його думку, пропозиція Вашинтона створити систему ПРО і для європейських союзників робиться з метою затягнути їх до проекту, в який уже вкладено близько $60 млрд. Крім того, Івашов вважає, що розгортання системи ПРО означатиме новий виток гонки озброєнь з виходом у космос. Росія наполягає на тому, що договір по ПРО повинен залишатися чинним — хоча, за деякою інформацією, Москва не проти обговорення можливостей внесення до нього певних змін.
Прихід до влади президента Буша взагалі характеризувався надзвичайно різкою тональністю його адміністрації в бік Росії — і Росія, як правило, відповідає тим самим, натякаючи, що в разі необхідності зможе знайти адекватну відповідь.
Єдиної думки серед експертів про причини дипломатичного протистояння між Москвою та Вашингтоном поки що немає, хоча багато хто вказує на прямий зв’язок між нинішньою адміністрацію Білого дому та військово-промисловим комплексом США. Інші ж вважають, що має місце певний дипломатичний блеф, пов’язаний з небажанням Росії миритися з втратою ролі супердержави і небажанням США цією роллю ділитися. У всякому разі, ВПК і США, і Росії може тільки виграти від протистояння на якомусь невеликому проміжку часу, що може обернутися чималими втратами для Росії в кінцевому результаті. І не лише економічними. З іншого боку, нервозність адміністрації Буша можна пояснити й тим, що в Західній Європі розгортання ПРО однозначно підтримує лише Велика Британія.
Аргументи Вашингтона не підкріплені конкретними доказами — хоча, зокрема, американський приватний аналітичний центр президента Ніксона попереджає, що одним з наслідків російсько-іранського співробітництва може стати те, що Тегеран невдовзі створить власні ракети середньої дальності. Росія, говорячи, що готова до будь-якого розвитку подій, стала потроху розкривати карти — наприклад, уже йшлося про можливу реанімацію програм протидії «зоряним війнам», започаткованих за часів СРСР. Щоправда, не говорилося, чого це може коштувати, і хто виграє в результаті. Інша пропозиція Москви — створення нестратегічної європейської системи ПРО — обговорюватиметься під час візиту до Росії генсека НАТО лорда Робертсона. Оцінки західних експертів стосовно її прийнятності для Заходу поки що не оприлюднювалися. Західна Європа, будучи не в захваті від американських ініціатив, так само не бажає бути залежною від Росії.
Очевидно, що багатьом учасникам дипломатичної перестрілки все ще важко звільнитися від традицій «холодної війни». Але з іншого — на сьогодні лише амбіції США мають вигляд підкріпленимх матеріальними аргументами. Росії ж спочатку буде потрібно задіяти всі ресурси колишнього Союзу, що видається проблематичним. І перемога якоїсь однієї з сторін видається надзвичайно сумнівною.
