На парламентських виборах, що відбулися у неділю в Польщі, як очікувалося, перемогла правляча «Платформа обивательська». Після підрахунку 63,74% бюлетенів очолювана прем’єр-міністром Дональдом Туском партія набирає 39 відсотків голосів. Тим часом опозиційна партія Ярослава Качиньського «Право і справедливість» одержує 30 відсотків, на третьому місці — «Рух Палікота» з 9,9 відсотка голосів. Четверте і п’яте місця посіли відповідно учасник урядової коаліції Польська селянська партія (PSL — Polskie Stronnictwo Ludowe) віце-прем’єра Вальдемара Павляка — 8,6% та Союз лівих демократичних сил (SLD) — 8,2% голосів. І з дев’яти партій 5-відсотковий виборчий бар’єр подолали лише п’ять партій.
У неділю пізно ввечері прем’єр під час зустрічі з прихильниками заявив: «Хочу подякувати всім, хто проголосував за нас, і тим, хто не проголосував, тому що ми разом будемо нести відповідальність за Польщу наступні чотири роки». Тим часом його головний суперник Ярослав Качиньський визнав поразку і при цьому зазначив: «Ми шануємо результат виборів, але наше завдання на найближчі чотири роки — переконати мільйони поляків, що потрібні зміни».
Таким чином «Платформа обивательська» стала першою правлячою партією, яка після 1989 року двічі поспіль виграє парламентські вибори. Нагадаємо, 2007 року «Громадянська платформа» виграла парламентські вибори з результатом 41,51%, а партія «Право і справедливість» одержала підтримку 32,11% виборців. Відповідно перша здобула тоді 209 місць у Сеймі, а друга — 166.
Цього разу «Платформа обивательська» матиме у Сеймі на три мандати більше — 212. Тим часом як «Право і справедливість» матиме 158, «Рух Палікота» — 39, PSL — 27, а SLD — 23 депутати у нижній палаті польського законодавчого органа. Дональд Туск і Вальдемар Павляк одразу після виборів заявили про готовність створити коаліцію PO-PSL, яка нараховуватиме 239 «шабель» у Сеймі.
Оглядачі зазначають, що швидке створення коаліції необхідне у зв’язку з тим, що Польща головує в Європейському Союзі. На думку аналітиків, одним із головних козирів команди Туска було економічне зростання, яке цього року досягло в Польщі чотири відсотки. Після виборчої кампанії прем’єр-міністр та його команда обіцяли на переговорах із Брюсселем домогтися більшого у рамках підготовки нового фінансового бюджету ЄС. Крім того, глава польського уряду пообіцяв поліпшити відносини з Росією, попри існуючі істотні розбіжності. Між іншим, глава польського МЗС Радослав Сікорський прямо заявив після виборів, що перемога «Платформи обивательської» Дональда Туска демонструє бажання польського народу вибудовувати добрі і стабільні відносини з сусідніми державами.
Несподіванкою цьогорічних парламентських виборів стало те, що третє місце посів «Рух Палікота». Сам Януш Палікота пояснює свій успіх симпатіями населення до його революційних поглядів.
«День» попросив прокоментувати результати виборів коментатора польського журналу Polityka Яцека ЖАКОВСЬКІ, розповісти про можливі зміни в новому уряді й пояснити феномен «Руху Палікота».
— З точки зору поточної політики, результати виборів у Польщі, під час яких уперше після 1989 року зберегла владу правляча коаліція, означають стабільність та послідовність. Після виборів незначні зміни можуть торкнутися лише деяких політиків. Зокрема це може стосуватися сфери освіти та енергетики. Навіть у тих департаментах, у яких, можливо, відбудуться зміни міністрів, це скоріше змінить ефективність, швидкість і стиль дій відомства, але не його головні цілі.
Найбільш значною зміною є поява у сеймі «Руху Палікота», який виступає як опозиція до традиційної переважної більшості польської політичної сцени. Палікот зібрав головним чином молодь, міських виборців з покоління Е (європейської студентської міжнародної програми обміну «Еразмус»), яке вирізняється на тлі суспільства відкритістю до культурних змін, більшого морального уподібнення Польщі до Заходу. Серед старшого покоління Палікота підтримують здебільшого люди, які виступають за світську державу та обмеження ролі католицької церкви. Присутність представників цього руху в парламенту, ймовірно, прискорить реалізацію, принаймні, помірних вимоги щодо реформи моралі, таких як партнерські зв’язки.
З точки зору внутрішньої політики дуже важливою є болісна поразка посткомуністичних лівих (SLD), що буде означати відхід її лідера Гжегожа Наперальського. Наперальський програв Палікоту перш за все через те, що менш ніж за рік до виборів він відмовився від свого плану здійснення зміни поколінь і створення послідовної лівої партії. Під впливом колишнього президента Александра Квасневського Наперальський став на шлях консервативного і економічно ліберального способу життя шістдесятирічного лідера старшого покоління, вступив у союз із організацією роботодавців і шукав електорату в центрі, де панує «Платформа обивательська».
Крім того, у відносинах зі своїми східними сусідами — особливо Україна та Росія — результати виборів не принесуть корінних змін. Вони можуть додати майбутньому уряду мужності у пошуках більш тісних відносин із Москвою, а також більш тісного зближення України з Європейським Союзом, яке не було певним після важкого саміту Східного партнерства.
