Кожен народ зазвичай відзначає День своєї Незалежності. Але ось як саме він це робить, в якому стилі, яка при цьому створюється атмосфера — значною мірою залежить від його національного характеру. У суботу 27 травня грузинське посольство в Києві запросило українських друзів Грузії відзначити 15-ту річницю відновлення своєї державної Незалежності. До речі, звертаємо увагу читачів на це формулювання — не 15-та річниця Незалежності (як це називається стереотипно багатьма, зокрема, щодо України), а саме відновлення її. У цьому є глибокий історичний сенс, тому що й Грузія, й Україна свою державність мали, а нині вони її тільки відновили, а не почали з нуля півтора десятиліття тому.
Святкування грузинської дати відбулося в заміській резиденції «Тифліс», яка є справжнім острівком Грузії на українській землі.
Офіційне відкриття було неголосним, душевним, у стилі всього цього урочисто-дружнього дійства. На невеличкій сцені пан посол та чоловічий хор проспівали Гімн Грузії й одразу ж Гімн України. Господар виступив із невеликою промовою про українсько-грузинську дружбу, причому українською мовою, що є не дивним — адже зі своїх 44 років Грігол Катамадзе 22 роки провів у Києві, починаючи зі студентських років, тому володіє українською навіть більш вільно за деяких наших політиків.
Ті з гостей, які прийшли першими, якось природно, одразу ж, потихеньку розійшлися по затишній зеленій території, де гостинними господарями були накриті фуршетні столи — й просто неба, й у симпатичних просторих альтанках. Серед відомих публіці облич тут були представники різних політичних сил, духовенства, посли іноземних держав, науковці, діячі культури та мистецтва, різного роду керівники, чарівне жіноцтво та поважні чоловіки, сивочолі й безвусі, словом, усі. Особливу увагу привертало те, що багато гостей-грузинів були одягнені в яскраві національні костюми, у тому числі дітвора — й треба було бачити, як вони пишаються цими одностроями.
Справжньою окрасою цього свята була виставка робіт Таріела Чекуришвілі. Узагалі, Таріел своєю долею символізує українсько-грузинську дружбу. Народившись у Східній Грузії, він з 1969 року постійно проживає в Харкові, є громадянином України. Ще далекого 1972 року за роботу «Бандуристка» Таріел отримав золоту медаль та звання майстра народної творчості України. Та все ж таки Т. Чекуришвілі, мабуть, залишається грузинським художником — за темами, мотивами та стилістикою своїх робіт.
Пластика по металу взагалі є характерною для грузинського ремесла та мистецтва, й Таріел Чекуришвілі — один із сучасних майстрів, який блискуче відроджує мистецтво чеканки. Виставка експонувалась недалеко від фуршетного скупчення гостей і ті з них, яких цікавило не тільки вино, змогли насолодитись неповторною естетикою цього своєрідного майстра. Цікаво, що до деяких своїх робіт Таріел пропонував доторкнутись рукою, щоб краще їх відчути, а, можливо, й отримати енергетичний заряд від міфологічних образів.
На прощання кожного чекав останній цього дня подарунок — гарно видана книга першої леді Грузії Сандри Елізабет Рулофс «Розповідь ідеалістки». Щирі господарі зробили все, щоб цього погожого дня офіційні урочистості стали справжнім святом душі.
