Борис Єльцин і Олександр Лукашенко погодилися з розробленим проектом договору про створення Союзної держави Білорусі і Росії, який незабаром буде передано на всенародне обговорення.
Розробники стверджують, що назвати нове утворення єдиною державою важко. Найбільш проблематичним у розробці договору був «розподіл стільців». Білоруський президент пропонував найрізноманітніші варіанти, які поширювали б його владні повноваження на Росію. Він був готовий на прямі президентські вибори і погоджувався стати віце-президентом при Єльцину. Проте команда російського патріарха жорстко обмежила поле дії Лукашенка кордонами Білорусі. У союзної держави не буде єдиного глави, хоч формально такий титул існуватиме і переходитиме по черзі то до одного президента, то до іншого. Власне, і зараз білоруський президент є головою Вищої Ради Співдружності двох держав, тобто головним начальником, що насправді аж ніяк не означає, що він заліз у парафію Єльцина.
Неприхованi політичнi розчарування Олександра Григоровича покликані компенсувати певні матеріальні блага — до договору додається розклад, чого і коли слід очікувати з розбивкою по роках. У переліку обіцянок єдині ціни на сировину, в тому числі нафту й газ, єдині транспортні тарифи та інші спокуси, які ставлять, на думку авторів договору, білоруські та російські підприємства у рівні умови. Поки що ж на задекларованому безмитному просторі знімається податок на додану вартість, в той час як самостійна Україна, обскакавши слов'янську сестру, вже усунула цей бар'єр у торгівлі з Росією. Білорусь із острахом дивиться на терміни запровадження усіх цих пільг, які вимагають до того ж зміни російських законів.
Хоч відчутні блага від своєї проросійської політики країна все-таки має: з весни газ Мінську обходиться майже вдвічі дешевше, ніж Києву. Знижено й тарифи на електроенергію. А перший візит кожного нового російського прем'єр-міністра за доброю традицією здійснюється тільки до Мінська і завжди стає актом братання, але далеко не завжди приводить до економічних розв'язок.
Мінськ і Москва поки що так і не змогли поділити гаманця: банкіри не розв'язали головоломки, як запровадити єдину валюту і єдиний емісійний центр при збереженні суверенітету Білорусі. Банк Росії погодився прийняти Білорусь, однак пригрозив, що на союзників чекатиме «шок». Нацбанк Білорусі, щоб уникнути цього самого шоку, активно друкує білоруські рублі і вимагає створення валютного комітету, у якому б голоси розподілялися порівну між Мінськом та Москвою. Можливо, проблема, не розв'язана фінансистами, буде вирішена народами під час всенародного обговорення. А в Білорусі тим часом уже випущено в обіг п'ятимільйонну купюру, яка коштує близько 10 доларів, — інфляція з початку року перевищила сто відсотків, зате пенсії виплачуються вчасно.
Білоруси, як завжди, спокійно переживають чергове возз'єднання — пишно обставлені підписання того чи іншого політичного документа відбуваються регулярно. Хоч нинішнє торжество затьмарене політичними «декораціями» союзника: вибухами будинків, хвилями страху, ракетними ударами по Грозному та фінансовими скандалами. Навіть відданий слов'янській ідеї обиватель задумується, чи потрібен йому такий союз.
