Ми весь час побоювались, що Україну з її не скасованою смертною карою та невиконаними обіцянками врешті-решт попросять iз Парламентської асамблеї Ради Європи, куди ми з таким зусиллям потрапили свого часу. Однак серед депутатів тепер уже майже неактуальної Верховної Ради була широко поширена думка, що все одно не виключать, якщо вже прийняли, до такої ганьби не дійде, злякаються...
Злякаються? От делегації великої Росії, держави переможної нафти й газу, можуть запропонувати смакувати страсбурзький пиріг у ресторанах Москви. Коли делегація ПАРЄ відвідувала російську столицю, я просто був вражений, спостерігаючи, наскільки по-різному сприймають реальність європейські парламентарії та їхні російські співрозмовники! Володимир Путін просидів iз головою асамблеї лордом Расселом-Джонстоном та його колегами кілька годин, повчаючи гостей законам прагматизму. Гості говорили в.о. президента щось про права людини, про переговори, про те, що силовим шляхом проблеми не вирішити... Путін здивовано дивився, знову починав пояснювати, однак ніде правди діти — «перевербувати» депутатів йому не вдалося. Лорд Девід продовжував наполягати на тому, що членство Росії в ПАРЄ може бути призупинене, якщо війна не закінчиться. Російські ЗМІ тим часом вибирали з висловлювань лорда думку про те, що Росія — велика держава, з якою не можна не рахуватися. Чудова сентенція! Чомусь у Москві ніхто не подумав, що з Росією обов'язково рахуватимуться й після того, як її делегацію попросять iз Ради Європи...
Страсбурзький пиріг — їжа надто делікатна, щоб використовувати війну та трагедію біженців для начинки. У Москві цього не зрозуміли. Залишається сподіватися, що зрозуміють у Києві й Україна все ж таки виконає все, що вона обіцяла, приєднуючись до ПАРЄ. Інакше нашим депутатам, хоч би там скільки парламентів у нас було, доведеться частуватися страсбурзьким пирогом виключно в ресторані «Гаврош». Одна радість — близько від Українського дому...
