Нині президент США просто зобов’язаний був довести
своїм громадянам, що на кожне посягання на американські інтереси буде дано
негайну і жорстоку відповідь
Міністерство закордонних справ України у своїй
заяві схвалило американські ракетні удари, завдані по хімічній фабриці
в Судані та таборах талібів у Афганістані.
«Україна... підтримує як колективні, так і індивідуальні зусилля членів
міжнародного співтовариства, що спрямовані на боротьбу із цим явищем (тероризмом)»,
— проголошується в заяві. Таким чином, Київ солідаризувався із Заходом,
керівники якого у більшості підтримали Вашингтон, і протиставив себе Москві
та країнам третього світу, особливо мусульманським, котрі американську
акцію засудили.
Натхненник і організатор терористичних актів проти американських посольств
у Кенії та Танзанії, саудівський мільйонер Осама бін-Ладен має бути задоволений
— його удар і американська «відповідь» на дії терористів загрожують поглибити
суперечності між світовими Північчю і Півднем.
Хоча речник Білого дому Майк Маккеррі вкотре заявив, що акцію було здійснено
«цілком відповідно до міжнародного права та законодавства США», виглядає
на те, що Вашингтон видає бажане за дійсне. Принаймні суданський уряд,
підтриманий Лігою арабських країн та Ісламською конфедерацією, звернувся
до Ради Безпеки ООН із вимогою негайно обговорити дії Сполучених Штатів
і засудити їх як грубе порушення міжнародного права. Суданці стверджують,
що знищений американцями завод на території їхньої країни, по-перше, виготовляв
аж ніяк не хімічне озброєння, а дитячі ліки, а по-друге, належав зовсім
не бін-Ладену. Суданці стверджують, що будь-яка неупереджена міжнародна
комісія підтвердить ці факти, принаймні перший, і вимагають таку комісію
надіслати. Обурені й пакистанці, чий повітряний простір американці використовували
без їхньої згоди, а одна з ракет впала на їхній території.
Нинішній прецедент має дати відповідь на питання — чи мають рацію ті,
хто стверджує, що в світі нині лишилася одна-єдина супердержава, рішення
керівництва якої важать більше, аніж колективна думка світової спільноти,
конституйована в ухвалах ООН.
Кілька місяців тому адміністрація Клінтона змушена була відступити в
питанні про «покарання» Багдада, коли Генсек ООН Кофі Аннан досягнув компромісу
з президентом Іраку Саддамом Хуссейном. Нині президент США просто зобов’язаний
був довести своїм громадянам, що на кожне посягання на американські інтереси,
а тим більше на життя американських громадян буде дано негайну і жорстоку
відповідь. Безкінечні скандали навколо його сексуальних пригод поставили
під загрозу політичну кар’єру Клінтона. Це змушує його «відігравати програне»
на зовнішньополітичній царині.
А Україні, мабуть, не залишалося нічого іншого як підтримати дії американців.
Гривня стоїть над прірвою і без підтримки МВФ безумовно не втримається.
А слово Вашингтона в цій фінансовій установі, як відомо, є вирішальним.
Росіяни ж, які переживають кризу ще глибшу, ніж ми, і зацікавлені у підтримці
МВФ ще більшою мірою, дозволяють собі засуджувати Вашингтон. І вже найближчі
тижні покажуть, чи «покарають» США за це Москву фінансово, а чи стабільність
у цій країні для американців справді один із зовнішньополітичних пріоритетів.
