Кореспондентові «Дня» вдалось розшукати колишню вчительку української мови та літератури львівської середньої школи №4 Наталю Олександрівну Бардачевську, яка вчила й малого Григорія.
Батько Григорія Олексій Григорович був людиною неординарною — в дитинстві він виховувався в комуні-колонії А.С.Макаренка. Пройшов всю Вітчизняну війну. Вже після війни у Львові він присвятив себе вихованню важких підлітків — був директором Дитячої трудової виховної колонії — спецшколи для дівчаток-злочинців. При цьому він цікавився всім, що відбувається у 4-й школі, де навчалися два його сини — входив до складу батьківського комітету. У його спецшколі працював духовий оркестр. Наталі Олександрівні особливо запам’яталось, як старший Явлінський приводив своїх оркестранток на шкільні свята.
Четверта школа у Львові завжди вважалася елітною. І, певно, навчання саме тут мало значний вплив на формування особистості майбутнього російського політика. Батьки прагнули дати своїм дітям найкращу освіту (у цій же школі навчався його молодший брат). І хоча Гриші Явлінському було доволі далеко добиратися на навчання, однак батьки свідомо обрали школу, яка по праву мала й має репутацію кращої у Львові. У тодішньому Радянському Союзі не було гімназій, однак фактично четверта школа відповідала такому статусу, хоча й називалась експериментальною. Тут і англійську мову вивчали з першого класу, й замість щоденників вводили систему заліків, не кажучи вже про постійні екскурсії франківськими та шевченківськими місцями, в Київ, Брест, Москву та Ленінград.
Краще здібності Явлінського виявлялись у предметах гуманітарного циклу, українській, російській та англійській мовах. Він, хоч як це дивно, в ті роки не виявляв особливих лідерських задатків. Наталя Олександрівна пригадує його як доволі сумлінного, чесного учня, однак ані лідером, ані шкільним заводiєм він не був. Навпаки — досить скромний, як для дитини урiвноважений. Лідерські риси в ньому виявились, мабуть, пізніше, в студентські роки.
Оскільки Григорій хотів здобувати вищу освіту в московському вузі, після дев’ятого класу він перейшов до вечірньої школи з російською мовою навчання.
Зрештою і його однокласники, й інші випускники четвертої школи змогли чималого досягти в житті. Ще одним відомим учнем Наталі Бардачевської є славетний український актор, нинішній міністр культури Богдан Ступка. І хоча Григорій Явлінський атестат отримав у іншій школі, але, вже будучи студентом, він під час поїздок до рідного міста заходив разом з батьком саме до четвертої школи. Пізніше його сліди надовго загубились у первопрестольній, аж доки він не став відомим політиком.
Зараз Наталя Олександрівна з великим зацікавленням слідкує за діяльністю свого учня. Але з прикрістю зауважує, що притаманні йому з дитинства риси — чесність та порядність — на жаль, зараз мало цінуються в російській політиці. Про українську ж поговоримо окремо.
