Сьогодні, першого вівторка листопада, у США триватимуть президентські вибори. Нинішній глава Білого дому демократ Барак Обама змагається з республіканцем, екс-губернатором штату Масачусетс Міттом Ромні за право ще чотири роки залишатися на посаді глави держави. Буквально за день до виборів ніхто не може з певністю сказати, хто стане переможцем. Згідно з даними опитування громадської думки, обидва кандидати йдуть голова в голову. За одними опитуваннями, Обама випереджає свого суперника на один-два відсотки, за іншими — перемагає Ромні. Останні дні обидва кандидати зосередили зусилля на ключових штатах, що не визначилися, від яких залежать результати голосування.
«День» звернувся до професора політології в Ратгерському університеті (США), директора програми вивчення Східної та Центральної Європи Олександра МОТИЛЯ та екс-посла України в США Олега ШАМШУРА дати оцінку американській президентській кампанії, спрогнозувати результати сьогоднішніх виборів та як це може вплинути на відносини між Україною та США.
Олександр МОТИЛЬ: — Американські кампанії за останні 20 років є досить брудними. Ця — суттєво не відрізняється від попередніх.
Олег ШАМШУР: — Президентську кампанію 2008 року, за якою мені довелося спостерігати безпосередньо у США, вирізняли, на мою думку, дві головні риси. По-перше, це вплив на її перебіг на заключному етапі своєрідного фінансово-економічного землетрусу, що торкнувся самих підвалин американської економіки та американського способу життя. По-друге — і, може, це найголовніше — попри економічні труднощі — в американському суспільстві був відчутний дух надії на позитивні, радикальні зміни, пов’язаний із харизматичною постаттю Барака Обами. Нинішня кампанія відбувалась під знаком продовження економічних негараздів та розчарування в президентові Обамі та офіційному Вашингтоні в цілому. Як на мене, ця кампанія була жорсткішою, ніж попередня. І тон тут задала президентська команда, яка поставила в центр своєї виборчої стратегії те, що в США називається «знищенням особистості», особистості М.Ромні. Як відзначають американські аналітики, в президентській кампанії 2012 року було забагато взаємних атак претендентів і замало глибокого обговорення складних викликів, які стоять перед Сполученими Штатами.
— Наскільки важливою є роль грошей в американських кампаніях, особливо в цій? Чи зіграє цей фактор вирішальну роль на цих виборах?
О.М.: — Вирішальну, мабуть, ні, бо тоді вигравали б лише багачі-республіканці чи на президентських виборах, чи на виборах до конгресу, сенату, чи у місцеві органи влади. Але після ухвалення Верховним Судом рішення, що дозволяє будь-кому, навіть фірмам, давати гроші будь-якому кандидатові, роль грошей стала значно помітнішою, і кампанії як і політика стали великим бізнесом, у якому витрачають і заробляють шалені гроші. Чи це однак впливатиме на самі результати виборів — інше питання. Там, де рівновага між демократами й республіканцями, можливо, й так, а там, де одні переважають, ні.
О.Ш.: — Без достатньої фінансової бази, навіть маючи чудові ідеї та незаплямовану репутацію, годі й думати не тільки про перемогу, а й навіть про достойну участь у президентських або інших політичних перегонах у США. Не випадково в США, оцінюючи успішність та шанси на перемогу претендентів, обов’язково звертають увагу на розмір фінансових ресурсів, які вони та їхні симпатики спромоглися мобілізувати для своєї виборчої кампанії. Днями я зустрів в американських ЗМІ таку оцінку сукупних витрат на цьогорічні президентські перегони в США — 2,6 млрд доларів США.
— Чи справді американське суспільство під час цієї кампанії стало поляризованим на два табори: соціалістичний і капіталістичний, перший із яких уособлює демократ Обама, а другий — республіканець Ромні?
О.М.: — Поляризація вже помітна із середини 1990-х років. Але це неправда, що соціалісти змагаються проти капіталістів. В Америці справжніх соціалістів немає. Є лише капіталісти, які вважають, що держава має якнайменше втручатися в ринок, і капіталісти, які вважають, що втручання держави потрібне, і це добре. Перші вважають, що сам ринок приведе до соціальної справедливості, другі, що ринок поглиблює соціальну несправедливість.
О.Ш.: — Ця кампанія справді ще більше розділила американське суспільство та політичну еліту США, ускладнивши, зокрема досягнення консенсусу з таких принципових питань, як роль держави в регулюванні економіки та різних аспектів життя суспільства в цілому, обсяг та форми державної допомоги, необхідні пересічному американцю. Позиція нинішньої адміністрації є ближчою, хоча й не тотожною, до європейських соціал-демократів. Ромні ж я б визначив як правоцентриста або поміркованого консерватора.
— Хто, на вашу думку, має більші шанси перемогти на цих виборах — Обама чи Ромні? Що буде вирішальним для здобуття перемоги одним чи іншим кандидатом?
О.М.: — Обама. Все залежить від так званої електоральної колегії. Ромні мусить отримати більшість голосів у 7—8 із 9 критичних штатів, щоб здобути більшість електоральних голосів. Якщо в нього буде більшість у 6, то програє. Отже, Обамі набагато легше виграти. Ромні — набагато важче.
О.Ш.: — Ще на початку вересня на подібне запитання я цілком упевнено відповідав — Барак Обама. На користь нинішнього володаря Білого Дому продовжують працювати його харизма, беззаперечна підтримка традиційного електорату демократичної партії, ознаки того, що американська економіка, бодай повільно, але виходить на шлях стабільного розвитку, переконлива поведінка під час боротьби з наслідками урагану «Сенді». Проте всі опитування громадської думки свідчать, що, незважаючи на провідні позиції Обами, різниця між рейтингами кандидатів знаходиться здебільшого в рамках статистичної похибки. Ромні після успішного виступу на перших президентських дебатах нарешті зміг знайти свій голос та вийти за рамки карикатури «бездушного капіталіста», створеного політтехнологами Обами. Значна частина виборців все ще не відчула на собі покращання економічних показників. Кредит довіри до Обами, особливо серед незалежних виборців, серйозно підірвано. Не можна виключити й повторення ситуації 2000 року, коли Ромні, здобувши більшість голосів виборців в національному масштабі, не зможе отримати необхідної більшості у «колегії виборників», яка формально визначає президента і формується на основі показників, отриманих кандидатами у кожному штаті (переможець отримує всі голоси виборців від штату).
— Багато експертів вважає, переможе все-таки Обама. Але чи можете сказати, чому американці віддають перевагу саме йому?
О.М.: — Обаму підтримує значна більшість, бо:
1) він таки був непоганим президентом: зовнішня політика зрівноважена, внутрішня подобається тим, що вважають, що економічна криза, це робота Джоржа Буша, але не подобається тим, що вважають, що дефіцит високий, що криза ще триває;
2) він симпатичний, а Ромні до останнього часу мав досить грізний імідж;
3) багатьом не подобається те, що Ромні мультимільярдер, який сплачує малі податки;
4) ті критичні штати, голоси електоральних виборщиків гратимуть надмірно велику роль у виборах, переживають тепер економічний бум, завдяки тому, що там якраз зосереджена промисловість, якій Обама дав державні дотації;
5) через ураган «Сенді» Обама мав нагоду себе представити як сильного лідера;
6) демократів більше ніж республіканців, зате республіканці більше голосують;
7) Ромні виграв перші дебати, Обама переміг на других і третіх.
О.Ш.: — Фактор «приязності», його вміння викликати до себе довіру, поза всяким сумнівом, сприяють підвищенню шансів президента США на переобрання. Чи виявиться всього цього достатньо для перемоги, стане відомим вже через декілька діб.
— Що означатиме для Америки другий термін Обами чи прихід до влади Ромні, і як це позначиться на відносинах Вашингтона та Києва?
О.М.: — За правління Обами, мабуть, запроваджено універсальне соціальне забезпечення. При Pомні мабуть — ні. Оскільки Америка стоїть перед дуже серйозними економічними проблемами, ні один, ні другий не зможе вирішальним чином вплинути на країну.
Щодо зовнішньої політики, а особливо України: центр уваги приділятиме один та другий Близькому Сходу та Китаю. До певної міри і Росії. Україна, на жаль, нікому не цікава, особливо з теперішнім урядом, який не готовий прийняти відкрито прозахідні позиції, звільнити Тимошенко, впровадити антикорупційні реформи, підтримати малий і середній бізнес тощо. Україна поводиться як провінція Росії і такою американці її будуть теж трактувати.
О.Ш.: — Гадаю, що прогнози робити ще зарано, оскільки наразі плани Обами на другий термін виглядають досить невиразно, хоча у внутрішній політиці маємо шанси побачити подальший «лівий» дрейф його адміністрації від центру. Ромні висунув програму економічного відновлення, яка передбачає зменшення втручання держави в економіку, скорочення податків, посилення бюджетної дисципліни, досягнення енергетичної незалежності. Як засвідчили зовнішньополітичні дебати, розходження кандидатів щодо міжнародної політики не є значними та стосуються здебільшого вибору зовнішньополітичного інструментарію. В цьому я особисто вбачаю свідчення підпорядкованості зовнішньої політики США не клановим, а національним інтересам держави. Саме тому сумнівно, що за будь-яких обставин, відбудуться суттєві зміни в політиці США щодо України: вона й надалі буде прагматичною, спрямованою на досягнення конкретних результатів. Утім, гадаю, в ній збільшиться увага до проблематики демократичного розвитку та прав людини, особливо після парламентських виборів у нашій державі. Україна й надалі розлядатиметься в США як важлива країна в регіоні Центрально-Східної Європи, хоча вона наразі не належить до їхніх зовнішньополітичних пріоритетів.
