Доки найбільші світові сили не перестануть на Балканах сперечатися за гегемонію чи вплив у світі, доки людство не знайде рецепту від воєн, екстремізму, агресивного сепаратизму та націоналізму — доти зовсім поруч з кордонами ситого та благополучного Європейського Союзу гинутимуть і батьки, й діти — серби, албанці, перед смертю рівні всі... Саме з цієї причини паризькі переговори по косовському примиренню не дають бажаного для всіх результату. Можна скільки завгодно лякати сербів бомбардуваннями — тоді лише збільшиться кількість загиблих на безглуздій війні... Можна скільки завгодно підтримувати явно неадекватну політику як Мілошевича, так і албанських лідерів... Але вирішують проблему, мабуть, не так. Політикам варто б частіше дивитися в очі дітей — і албанських, і сербських, які втратили батьків через чиїсь амбіції.
