У світлі сьогоднішнього візиту до України президента Росії Володимира Путіна не можна оминути «бродіння» політичної думки в самій Російській Федерації. Напередодні в Державній думі Росії виник гострий конфлікт на грунті бачення майбутнього російсько-українських відносин. Причиною цього послужила заява про необхідність обговорити політичну ситуацію в Україні, подана на розгляд депутатом фракції «Единая Россия» сумнозвісним Костянтином Затуліним. У заяві, зокрема, запропоновано засудити нібито наявні масові репресії й захистити «законні права російських інвесторів».
На противагу Затуліну виступив саме один із таких інвесторів — також депутат і також член фракції «Единая Россия», співголова російсько-української міжпарламентської комісії Олександр Лебедєв (у минулому — президент Національного резервного банку). Він виступив проти запропонованої заяви, а також проти введення Затуліна, як політика, «відомого своєю політичною категоричністю», до складу російсько-української міжпарламентської комісії. На знак протесту він також заявив про складання повноважень співголови комісії.
Фактично ми сьогодні спостерігаємо сутичку дрімучого шовінізму в особі політиків на кшталт Костянтина Затуліна, які штовхають російське керівництво на шлях втручання та імперативних відносин із Україною, та прагматичного реалізму в особі російського бізнесу, який репрезентує Олександр Лебедєв. І цей бізнес дає зрозуміти, що абсолютно не потребує політичних ефектів.
Своє бачення українсько-російських відносин Олександр Лебедєв висловив у відкритому листі колегам-депутатам, опублікованому напередодні приїзду Володимира Путіна до України. На думку Лебедєва, «не можна демонстративно й незграбно втручатися у внутрішні справи України... Не можна псувати відносини між елітами двох країн, бо відновити ці відносини одним чиновним окриком не вдасться». «Нині мусимо розробити філософію й технологію стратегічного партнерства з Україною, запропонувати Києву конкретну, розраховану на десятиріччя вперед програму спільного життя й роботи. Програму, з якої однозначно б випливало, чому й навіщо Україні дійсно потрібна Росія... Упевнений — якщо у відносинах між нашими країнами існують проблеми, то їх можна вирішити тільки в режимі співробітництва, а не конфронтації», — зазначає політик.
Серед прагматичних пропозицій Лебедєва — необхідність «відкрити зелене світло для взаємних інвестицій та економічних проектів, сприяти активному залученню приватного російського капіталу в економіку України», а також «наповнити змістом, а не базіканням єдиний економічний простір». Парируючи випад Затуліна про нібито гуманітарні проблеми росіян, Лебедєв заявляє: «Не треба шукати в темній кімнаті чорного кота, якого там немає. Запевняю, наполовину російськомовна Україна здатна сама розібратися зі статусом російської мови, і в цьому питанні їй не потрібні зовнішні настанови. І не треба розповідати казки про репресії... Якщо, звісно, не... вбачати в елементарній боротьбі проти корупції «політичні гоніння».
Про можливі наслідки жорсткої політики Росії стосовно України Олександр Лебедєв натякнув на останній прес-конференції, заявивши: «Коли у стінах Державної думи періодично звучать заклики натиснути на Україну, відключити їм газ, світло й каналізацію, відтяти для початку Крим, а потім й усі інші «споконвічно наші землі» аж до Києва, залишається тільки дивуватися, чому за приєднання до НАТО виступають лише 28, а не всі 99 відсотків жителів України».
