Після виступу міністра оборони Шарпінга бомбардування привітали «непримиренна» опозиція в особі Вольфганга Шойбле (голова фракції ХДС/ХСС) та молодші партнери урядової коаліції — «зелені». Все було б статечно й по-буржуазному шляхетно, якби не «зелений» депутат буднестагу Крістіан Штрьобеле, який заявив — йому соромно, що Німеччина знову розпочала війну. Виступ депутата підтримав голова фракції Партії демократичного соціалізму Грегор Гізі, який наголосив, що НАТО не має мандату ООН на ведення бойових дій і що Югославія не нападала на Німеччину, що було б, за німецькою конституцією, передумовою для воєнних дій бундесверу. Для початку війни НАТО проти Югославії Північноатлантичний блок з погляду права спирається лише на «неписані закони» гуманітарної допомоги. Чимало німецьких громадян вважають таке правове «підгрунтя» недостатнім.
Німецькі засоби масової інформації наводять слова президента США Клінтона, де він пояснює своїм співгромадянам причини, чому НАТО має бомбардувати Белград, а не Анкару (аби захистити, приміром, курдів) чи деякі інші країни в Азії, відомі своєю політикою геноциду. Президент сказав, що в Югославії США має інші інтереси, де вони збігаються, як видно, з інтересами Армії визволення Косово — албанських борців за незалежність, а чи то терористів. Відверто потішаються німецькі експерти, політики й журналісти над позицією Росії, яка спочатку погрожувала своїм воєнним втручанням, але через кілька годин змінила гнів на милість і почала говорити про розбудову стосунків із Європейським Союзом, члени якого в більшості своїй і є членами НАТО, що сьогодні бомбардують Югославію. Росію називають не інакше як «паперовим тигром», що, очевидно, зробить ще кілька «грізних» заяв, когось відкличе, на когось шикне, але він так залежить від грошового мішка МВФ (де 70 відсотків грошей США, а решта — з інших країн НАТО), що навряд чи здатен на щось більше. Втім, газета «Гандельсблатт» вважає, що курс конфронтації, вибраний Москвою проти Вашингтона, є ще небезпечнішим за ризик втягнення до конфлікту Македонії, Албанії, Греції чи Туреччини.
Відомий соратник Віллі Брандта, експерт у питаннях Східної Європи соціал-демократ Егон Бар сказав під час Лейпцизького книжкового ярмарку, що в обгрунтуванні необхідності бомбардувань багато «лицемірства». За чеченців чи курдів, таким чином, ніхто не заступався, наголосив він.
Депутат бундестагу від ХДС і колишній державний секретар міністерства оборони Віллі Віммер виступив проти позиції своєї партії та звинуватив НАТО в «подвійній моралі».
Лейпциг
