Як виглядатиме світ через два десятиліття? Цілком очевидно, що напевно цього ніхто не знає, проте деякі речі більш імовірні, ніж інші. Компанії і уряди мають робити обгрунтовані припущення, оскільки деякі їх сьогоднішні інвестиції триватимуть довше, ніж 20 років. У грудні національне управління розвідки (NIC) США опублікувало свої припущення: Глобальні тенденції 2030 року: альтернативні світи.
NIC передбачає таке перетворення світу, коли «жодна країна, чи то США, Китай або будь-яка інша велика держава, не зможуть стати центром регіональної гегемонії». Це припущення відображає чотири «мега-тенденції»: індивідуальні можливості і глобальне зростання середнього класу; дифузія влади від держав до неформальних мереж і коаліцій; демографічні зміни, викликані урбанізацією, міграцією і старінням; збільшення попиту на продукти харчування, воду і енергію.
Кожна тенденція змінює світ і «значно повертає назад історичний поступ Заходу, що розпочався 1750 року, а також відновлює вагу Азії у світовій економіці і є вступом до нової доби «демократизації» на міжнародному і національному рівні». Сполучені Штати залишаться «першими серед рівних» за допомогою м’якої і жорсткої сили, проте однополярний момент завершиться».
Проте прогнозування майбутнього за допомогою екстраполяції поточних тенденцій ніколи не було абсолютно точним. Сюрпризи неминучі, і NIC також дає визначення «гейм-чейнджерам» (зміна гри), тобто результатам, які могли б відхиляти основні тенденції від наміченого курсу найбільш несподіваним чином.
Першим серед таких джерел невизначеності є світова економіка: чи призведуть волатильність і дисбаланси до краху, або чи приведе більша багатополярність до більшої стійкості? А крім того, чи зможуть уряди і установи досить швидко адаптуватися до змін або будуть ними переобтяжені?
Крім того, тоді як кількість міждержавних конфліктів зменшуватиметься, внутрідержавні конфлікти в деяких регіонах, таких як Близький Схід, Африка, Південна Азія, викликані молоддю, політикою ідентичності і дефіцитними ресурсами, триватимуть. Це приведе нас до ще одного потенційного гейм-чейнджеру: регіональна нестабільність продовжить стримувати або підживлювати глобальні загрози.
Також існує безліч питань, що стосуються впливу нових технологій. Чи посилять вони конфлікт або будуть розроблені вчасно, і чи будуть широко доступні для того, щоб розв’язати проблеми, викликані зростанням населення, швидкою урбанізацією і змінами клімату?
Останнім гейм-чейнджером буде майбутня роль Америки. На думку NIC, багатогранний характер потужності США дозволяє передбачити, що навіть до 2020 року, коли, згідно з оцінками, Китай випередить Америку в економічному плані, США до 2030 року, найімовірніше, збережуть за собою світове лідерство разом з іншими великими державами. «Потенціал для перевантаження США зростаючими запитами», згідно з твердженням NIC, «більше, ніж ризик того, що США замінять як видатного світового політичного лідера».
Добре це для світу чи погано? На думку NIC, «колапс або раптовий відступ США від влади, найімовірніше, призведе до тривалого періоду глобальної анархії» без «будь-якої стабільної міжнародної системи або лідируючої сили, здатної замінити США».
NIC обговорювало більш ранні редакції їх проекту з представниками розвідки і чиновниками більш ніж 20 країн, і з’ясувалося, що в жодної з нових світових держав не виникло ревізіоністського ставлення до ліній керування нацистської Німеччини, імперської Японії або Радянського Союзу. Проте відносини цих країн з США є неоднозначними. Вони отримують вигоди від світового порядку на чолі з США, але часто їх дратує американська неповага чи однобічність. Одним з позитивних моментів багатополярного світу є зменшення впливу США; проте єдине, що може бути гірше міжнародного порядку за підтримки США, це відсутність ладу взагалі.
Питання про роль Америки в наданні допомоги щодо створенню більш м’якого світу до 2030 року позначилося серйозними наслідками для президента Барака Обами після того, як він став президентом удруге. Світ стикається з новим набором транснаціональних проблем, що включають зміну клімату, міжнародний тероризм, кібер-безпеку і пандемії. Для вирішення всіх цих питань потрібна співпраця.
Національна стратегія безпеки Обами 2010 року передбачає, що США мають думати про владу як про гру з позитивною сумою, а не з нульовою. Іншими словами, у деяких випадках потужніший Китай буде вигідний для США (і для всього світу). Наприклад, США було б вигідно, якби Китай збільшив свою здатність контролювати свої викиди (що лідирують порівняно з іншими країнами) парникових газів.
Державний секретар США Ѓілларі Клінтон посилається на зовнішню політику адміністрації Обами як таку, що заснована на «розумній силі», яка поєднує в собі засоби жорсткої і м’якої сили, а також стверджує, що нам слід говорити не про «багатополярність», а про «мульті-партнерство». Крім того, в доповіді NIC говориться про те, що американцям слід краще дізнатися, яким чином застосовується влада як з, так і над іншими державами.
Треба зазначити, що в питаннях, які випливають з міждержавних військових відносин, розуміння того, як створювати альянси і балансувати сили є вирішальним чинником. Проте навіть кращі військові угоди мало чим допоможуть у розв’язанні нових транснаціональних проблем, які ставлять під загрозу безпеку мільйонів людей, або принаймні тієї ж кількості, що і традиційні загрози. Лідерство в таких питаннях потребує співпраці, інституцій і створення суспільних благ, з яких усі могли б отримати вигоду і з яких ніхто не міг би бути виключений.
У доповіді NIC зроблено справедливий висновок, що неможливо напевно передбачити, на що буде схожий світ 2030 року. Отож, чи розвиватимуться події за хорошим або поганим сценарієм, частково залежить від політики, яку ми здійснюємо сьогодні.
Проект Синдикат для «Дня»
Джозеф НАЙ — професор у Гарварді і автор книжки «Майбутнє влади».
