За останніми ж даними, загальна кількість біженців лише в Інгушетії становить 190 тисяч осіб. Інгуський президент Руслан Аушев оцінив становище біженців як «гуманітарну катастрофу», зазначивши, що федеральний центр не визнає їхнього скрутного становища. «Нам катастрофічно не вистачає харчів, медикаментів, наметів, ще більше трьох тисяч біженців не облаштовані й продовжують жити в автобусах, автомашинах або взагалі просто неба», — додав Аушев. У той же час інгуський лідер сказав, що не буде звертатися до міжнародних організацій за допомогою, оскільки таке прохання «викликає хворобливе ставлення з боку федерального центру».
Російські війська у свою чергу продовжують просування углиб чеченської республіки і на деяких ділянках вони уже знаходяться на відстані 12 кілометрів від Грозного. Протягом минулої доби в районі Терського і Сунженського хребтів неодноразово відбувалися сутички між російськими підрозділами і боєвиками. Окрім того, локальні сутички сталися в передмісті Гудермеса, який російські сили взяли фактично у півкільце. Щоправда, як повідомили журналісти НТВ, терористи, як із Гудермеса, так і з районів, близьких до Грозного, почали масово покидати ці населені пункти.
Учора ж перший заступник начальника генерального штабу російських Збройних сил, генерал-полковник, виступив на прес-конференції в Нью-Йорку. Присутнім журналістам було запропоновано переглянути 15-хвилинний фільм, на якому було зафіксовано звірства чеченських терористів. На запитання ж зарубіжних журналістів, яким чином російські сили знатимуть про те, що вони досягли своїх цілей, Манілов відповів дуже лаконічно, щоправда, скривившись при цьому: «Найкращий терорист — убитий терорист». Москва, здається, вирішила, аби не йти наперекір світовій спільноті, яка закликає Росію до дипломатичного вирішення чеченської проблеми, піти обхідними шляхами й переконати всіх у своїй правоті. Сумнівно, що їй це вдасться: надто велика жертва на кону всіх цих подій — тисячі людських життів...
ДО РЕЧІ
Гуманітарна катастрофа в Чечні перебуває в епіцентрі уваги громадської думки Європи. Європейські інтелектуали звернулися з відкритим листом до керівництва Росії і міжнародних організацій. Серед них всесвітньо відомі філософи Андре Глюксман, Клод Ланцман, Бернар Леві, Джозеф Раймонеда, історики Мішель Перро, Мішель Баррі, П'єр Ріголло, політик і громадський діяч Даніель Кон-Бендит, письменники й поети Світлана Алексієвич, Вольф Бірман, Паскаль Брюкнер, Г.Х.Бух, Хуан Гойтісоло, Жак Ланцман, Франсуаза Саган, Сюзанн Зонтаг, колишні радянські дисиденти Володимир Буковський, Олександр Гінзбург, Леонід Плющ, Віктор Файнберг. Усього під листом стоять 82 підписи.
***
Історія корчиться в судомах — і не рухається з місця. Чечню, розорену царями, повністю вигнану Сталіним, розграбовану Єльциним, — спустошують знову.
«Є нація, над якою виявився не владним дух покірності. Не окремі люди... ні — ціла нація. Це чеченці», — захоплювався Солженіцин у таборах Архіпелагу. 1818 року генерал Єрмолов виправдовував бійню і ганьбив їхню «любов до свободи». Єльцин був небагатослівним: «Це скажені собаки». А його прем'єр-міністр Путін обіцяє «замочити їх у сортирі»...
Звичайно, ми засуджуємо тероризм. Але... кидати бомби на мирних жителів під приводом полювання на терористів?
Війна на Кавказі — це підготовка другого Афганістану: російські танки ламають все на своєму шляху, а на руїнах постають озброєні ісламісти.
Нам соромно за несміливість наших правителів, за мовчання ООН, РЄ, ОБСЄ — перед сильними світу цього. Досить нам уже за посередництва МВФ оплачувати колоніальну бійню.
Войовниче безумство кремлівських шантажистів змушує нас відчувати страх за цілий народ...
Будь-яка економічна допомога російській державі повинна підлягати безумовній вимозі негайного припинення вогню, а також вимозі переговорів із президентом Масхадовим — президентом, обраним під міжнародним контролем.
