Можливо, саме це й було головним результатом голосування для України. Справа в тому, що резолюція містить положення, згідно з яким усі держави-члени ООН запрошуються взяти участь у створенні умов стабільності і безпеки — тобто легалізується міжнародна військова присутність на території Іраку. Таким чином, ухвалення резолюції вже надає конкретні правові підстави для вироблення рішення про можливість направлення до Іраку українського військового контингенту у складі багатонаціональних стабілізаційних сил і показує точність прогнозу прихильників участі України в цих силах. Як відомо, Україна (і ще близько 20 країн) отримала від Сполучених Штатів запрошення до такої співпраці. Йшлося також про те, що одну з трьох зон відповідальності в окупаційній адміністрації Іраку очолять поляки, і український контингент, за умови схвалення Верховною Радою рішення про його направлення, може потрапити саме до польського сектора. Хоча це ще далеко не факт.
Суть ухваленої в Нью-Йорку резолюції в тому, що окупаційна влада здійснюватиме повноваження до встановлення в Іраку уряду, який отримає міжнародне визнання. Але через 12 місяців може відбутися перегляд цього положення резолюції — на цьому наполягали, зокрема, Париж і Москва. Генеральний секретар ООН при цьому призначає свого спеціального представника, до сфери компетенції якого входитимуть і питання політичного устрою Іраку після війни, і традиційні аспекти гуманітарної допомоги населенню і економічного відновлення країни. Термін дії програми ООН «нафта в обмін на продовольство» продовжується на шість місяців (у попередніх проектах резолюції вважалося чотири місяці за достатній строк), отримані цим шляхом кошти мають бути спрямовані на відбудову країни. Утворюється також спеціальний фонд розвитку Іраку, для спостереження за витратою коштів цього фонду і програми «нафта в обмін на продовольство» буде задіяно міжнародний моніторинг за участі ООН. Процес контролюватиме Рада Безпеки ООН. Можливо, саме це було тим чинником, який зумовив позитивне голосування Франції і Росії: адже лише російські контракти за програмою «нафта в обмін на продовольство» оцінюються більш як на $10 млрд. За режиму Саддама Хусейна тільки російська компанія ЛУКОйл отримала в своє розпорядження, як говорилося, «цілі нафтові поля». Щоправда, напередодні війни деякі контракти ЛУКойла в Іраку було скасовано урядом Саддама. Французькі інтереси в Іраку навряд чи нижчі — ще багато років тому говорилося про підготовку до виконання в разі скасування санкцій багатомільярдних нафтових контрактів компанії Elf Aquitaine (зараз — Тоtal). Як повідомляється, Росія і Франція отримали гарантії виконання контрактів своїх нафтових компаній. На три країни, що виступили головними противниками війни в Іраку — Францію, Німеччину і Росію — припадає значна частка зовнішніх боргів Іраку. Ці борги не буде скасовано, як того спочатку хотіла адміністрація США, але питання буде вирішуватися після 2007 року через міжнародні механізми. Німеччина явно не прагне ще більше поглибити розрив з Вашингтоном. Таким чином, єдність в ООН стала результатом прагматичного розрахунку, який між тим дозволив усім «зберегти своє обличчя».
Резолюція РБ ООН фактично відкриває двері і для початку реалізації проектів з відбудови країни. Це не пов’язано прямо між собою, але, зокрема, Сполучені Штати вже неодноразово говорили, що пріоритет на участь у проектах з відбудови Іраку, підрядниками яких виступатимуть американські компанії, надаватиметься компаніям з країн, що увійшли до коаліції.
Щодо можливої участі українських військових у стабілізаційній операції, відтепер — схваленій ООН, то вона обговорювалася на закритій конференції у Варшаві, і обговорення ще триватиме. Польща, як відомо, хотіла б бачити український контингент під своїм командуванням. У такому разі, можливо, українець став би заступником командира багатонаціональної дивізії. В цьому ж секторі, як повідомляється неофіційно, можуть також перебувати контингенти з Болгарії, Нідерландів, Данії. Існує можливість розташування в польському секторі частини британського контингенту (в Києві, до речі, обговорювалася й можливість перебування військових у випадку їх направлення під британське командування). Наскільки відомо, зараз можливість ухвалення «прагматичного рішення» з приводу направлення військ під егідою ООН обговорюється в Парижі. Німеччина, як заявив канцлер Шредер, своїх військових до Іраку не направлятиме. Москва мовчить. Повідомляється також про можливість того, що Сполучені Штати візьмуть на себе більшу частину витрат з утримання багатонаціональної дивізії в польському секторі (йдеться про $90 млн.)
Уже говорилося про те, що командування сектором в Іраку дає Польщі змогу увійти до «першої ліги» гравців міжнародної політики, а участь українського контингенту дає Києву можливість заявити про себе як про суб’єкта міжнародної політики, який є одним з творців нової системи міжнародної безпеки.
Окрім того, така участь збільшила б шанси України на отримання інших дивідендів — відомо, зокрема, що зараз у Лондоні на міжнародній конференції, де обговорюються проекти відновлення Іраку, присутні десять українських компаній та підприємств. Хоча за боротьбу за «іракські» проекти, за доступ до нафти ще доведеться поборотися — як говорив посол США в Україні Карлос Паскуаль, «результату ніхто не гарантує». Неучасть українців у стабілізаційній операції просто зменшить такі шанси.
Стосовно ж відновлення колишньої трансатлантичної єдності та ролі і місця ООН — то тут не все так просто. ООН в її нинішньому вигляді, як виявилося, можна просто обійти. І з цим доведеться щось робити.
