У результаті трьох вибухів у суботу в південних районах Росії на кордоні з Чечнею, згідно з офіційною інформацією, загинула 21 особа та ще 142 отримали поранення різного ступеня складності. Тільки в результаті закладеної бомби в автомобіль на центральному ринку в місті Мінеральні Води загинуло 19 осіб. Вибухи пролунали також у Єсентуках та Карачаєво-Черкесії. Російські власті відразу ж поклали всю відповідальність за теракти на чеченських сепаратистів, не надто опікуючись наданням громадськості доказів. Генпрокуратура Росії вважає замовником вибухів польового командира Хаттаба. У неділю ж у Грозному було затримано трьох чеченців, яких підозрюють в організації терактів. Однак лідер бойовиків Аслан Масхадов у неділю заявив, що чеченський визвольний рух немає жодного відношення до вибухів на півдні Росії. За два останні роки у Росії сталося близько десяти терактів. За збігом обставин, перші з них стали аргументами, аби розпочати антитерористичну кампанію в Чечні, яка непомітно для багатьох переросла в повномасштабну другу чеченську війну, на фоні якої розпочалося правління Путіна. Наступні, також ніби за збігом обставин, сталися, коли довіра населення країни до перших осіб держави через цю саму війну почала падати. Загибель співвітчизників, а також списана відповідальність на «осіб кавказької національності», знову пробудили серед народу впевненість у доцільності ведення боротьби зі злісними чеченцями. Останні ж вибухи, схоже, сталися без будь- яких збігів. Росіяни, як, без сумніву, і чеченці, стомилися від постійної боротьби, безглуздої загибелі хлопців, небажання політиків сісти за стіл переговорів. Що могло спонукати чеченців, нехай і найзапекліших терористів, до кровопролиття серед цивільних? Можливо, помста (Москва якраз дотримується цього припущення). Але при чому тут мирне населення? Можливо, це сліпа помста за загибель ні в чому не винних у Чечні, за винищення народу. Проте на виправдання терористам у цьому разі чекати не слід. Жодна національна ідея, створення власної держави, не може виправдати загибелі безневинних. У цьому випадку така боротьба вже зветься не визвольною, а терористичною, попри всю суперечливість цього терміну. Це тероризм, подібний до тероризму баскської організації ЕТА в Іспанії, ІРА — у Великій Британії, Хезболла в арабському світі...
Чи міг ще хтось, окрім чеченських сепаратистів, організувати вибухи? Міг. Про це нечасто, але говорили. А саме про російські спецслужби. Про провокаторів із чеченського боку. Однак ця версія настільки, здається, безглузда і нереальна, що не хочеться навіть припускати її ймовірності.
Утім, російський політикум сам постарався, аби подібні припущення поширювалися. Пошук «чеченських слідів» для російської верхівки став надто вже зручним виправданням. Хоч із часу перших вибухів у Москві та Волгодонську у вересні 1999-го вини чеченців так і не було доведено, жодної справи зi статті «Тероризм» досі не завершили, але все нові й нові злочини приписуються чеченцям. Доходило до того, що «чеченський слід» знаходили в загибелі «Курська» і в пожежі на Останкінській телевежi. Видається малоймовірним, що громадськість коли-небудь дізнається правду про організаторів терактів. І не тільки тому, що цю правду важко знайти. Схоже, її просто намагаються не шукати. Списати ж на чеченців найлегше. Бо найлегше у це повірити згаданій громадськості.
