Цього дня 82 роки тому Естонія проголосила свою незалежність. Згодом, 1940 року, маленьку балтійську державу було анексовано Радянським Союзом. Естонці кажуть, що півсторіччя їхню країну було фактично окуповано СРСР. Нині, через дев’ять років після поновлення незалежності, Естонія доводить: країна здатна досить швидко переходити до демократії, ринкової економіки. Найяскравіший доказ цього: Естонія першою з-поміж усіх пострадянських держав має шанс вступити до Євросоюзу. Вона впевнено рухається і в напрямку до вступу в НАТО. Як розвивається нині співробітництво між Україною та Естонією? Наскiльки близько ця балтійська країна наблизилася до євроспільноти? Про це — в розмові з Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Естонія в Україні Тійтом НАБЕРОМ.
— Між Києвом і Таллінном підписано ряд двосторонніх угод. Чи всі вони виконуються? Як справи з договором про вільну торгівлю, про порушення Україною якого кілька років тому заявляла Естонія?
— Наш міністр закордонних справ Тоомас Хендрік Ільвес під час візиту до Києва у жовтні минулого року сказав, що між Естонією й Україною підписано 36 договорів, і всі вони виконуються. Щодо договору про вільну торгівлю: з 1 січня цього року ніяких зауважень чи претензій від наших підприємців не було. Так, минулого року в нас були проблеми. А з цього року обидві сторони виконують договір. Тобто наші держави вже створили передумови для розвитку вільної торгівлі між Естонією і Україною. Ваша країна взагалі є нашим великим торговим партнером. За товарообігом вона посідає восьме місце. Я знаю, що багато естонських підприємців уже інвестували сюди — в легку, харчову і важку промисловість. Також багато обіцяють переговори щодо інвестицій у комп’ютерній сфері.
— Які досягнення ви б назвали найголовнішими з часу відновлення незалежностi вашої країни?
— 20 червня 1991 року введено нову естонську крону, прив’язану до німецької марки. Курс обміну крони до марки, який встановили тоді, був 1 до 8. І на сьогодні маємо той самий курс. Дуже важливо і те, що за останнє десятиріччя ми отримали довіру інших країн.
— Можливо, це знайшло свій вияв у тому, що Естонія потрапила у першу хвилю розширення Євросоюзу?
— Так, цю довіру виражено й у цьому. При розширенні Євросоюзу і спільноєвропейського ринку для нас це дуже важливо. Виконуючи завдання нашого уряду, ми маємо бути готовими до вступу у ЄС з 1 січня 2003 року. Тобто до цього часу потрібно виконати всі домашні завдання. Якщо обидві сторони готові, то тоді відбудуться й заключні переговори.
— А наскільки готова ваша країна до вступу в НАТО?
— Ми сьогодні наближаємося до стандартів НАТО. Естонія виділяє на оборону 1,7% держбюджету — за натовськими стандартами має бути 2%. Я знаю, що до співпраці з Альянсом прагне й Україна. На це вказують недавні візити генсека НАТО Джорджа Робертсона, командувача сил НАТО у Європі Веслі Кларка, запланована на травень спільна комісія.
— У пострадянські часи Росія і деякі міжнародні організації критикували Естонію за повільну інтеграцію в суспільство нацменшин. Як би ви оцінили сьогоднішню ситуацію?
— Тепер на це запитання відповідати цікаво — якщо згадати про реакцію України на висловлювання Москви щодо утискання прав російськомовного населення. Скрізь у світі люди зобов’язані володіти мовою тієї країни, де вони живуть. (На жаль, я українською говорити ще не можу, але все розумію). В Естонії проживає близько 14 діаспор — я б не хотів уживати термін «національні меншини». Ми зі свого боку робимо все, аби кожна діаспора зберегла свою культуру, свої звичаї. Це — завдання держави. Нещодавно естонський уряд ухвалив рішення виділити для представників української діаспори один будинок, де вони зможуть проводити спільні зустрічі. Нині в Таллінні діє українська церква, є дві школи з українською мовою навчання.
— Є думка, що неестонцям дуже важко отримати громадянство. Чи це перебільшення?
— В законі записано, що всi жителі Естонії можуть звертатися, щоб отримати громадянство. Однак необхідно, щоб людина справді цього хотіла. Як і всюди у світі, негромадяни можуть звертатися за отриманням посвідки на проживання і на роботу. Річ у тому, що подвійного громадянства у нас немає. Тому громадяни інших країн мають звертатися за таким дозволом. Для отримання естонського громадянства людям потрібно скласти іспит з естонської мови, історії та конституції. Необхідно знати 1500 естонських слів щоденного вжитку. Це — рівень другого класу.
Якщо пригадати часи радянської окупації, то тоді в естонських школах починали вивчати російську мову з другого класу. А в наших російськомовних школах естонська викладалася з четвертого класу.
— Чи є в Естонії великий інтерес до України?
— У нашому парламенті є естонсько-українська група. Нещодавно у вашому парламенті прозвучала заява про реєстрацію українсько-естонської групи. В Естонії є спеціальна програма підтримки розвитку України. Звичайно, наш маленький народ не може взяти на себе таких зобов’язань. Проте певні успіхи є. Скажімо, наприкінці минулого року ми відкрили в одній із шкіл Іванкова Київської області комп’ютерний клас — поставили туди 17 комп’ютерів, сервер. Я був на офіційному відкритті класу. Найтепліші почуття викликало у мене те, що учні не звернули ніякої уваги на офіційну делегацію — їм було ніколи, вони займалися.
— Чи є в Естонії таке поширене в Україні явище, як корупція? Чи можливий естонський «Павло Лазаренко»?
— Коли я очолював одну естонську делегацію в Парижі, там нам теж задали це запитання. Ми тоді відповіли: офіційних даних у нас немає. По-перше, у нас дуже добре працюють мас-медіа, які перешкоджають зловживанням. По-друге, я вважаю, що люди, які працюють у державному секторі Естонії, — патріоти, інших людей туди на роботу не беруть. По-третє, щороку ми маємо подавати декларації про прибутки. Й у всіх службовців певного рівня такі декларації — відкриті. Тобто їх можуть офіційно публікувати, і читати це може кожна людина.
— Наприклад, усі можуть прочитати про прибутки президента або ваші?
— Так.
— Тобто, ви хочете сказати, що корупція в принципі неможлива?
— Не знаю. Офіційних даних немає.
— А от ви можете уявити, що якийсь чиновник бере хабарі чи займається певними махінаціями?
— Я вже сказав, що в Естонії дуже добре працює преса. Усі чиновники під її прицілом. І преса не підконтрольна. Тож є тільки два виходи: або працювати чесно, або звільнитися.
— Третього не дано?
— Ні.
— Ви сказали, що мас-медіа не контролюють. Тобто естонські ЗМІ можна назвати повністю вільними?
— Раніше думали, що Земля стоїть на трьох слонах. Сьогодні світ тримається теж на трьох слонах — на державі, приватній власності й мас-медіа.
Естонські ЗМІ всі приватизовані. Ніяких політичних інтересів власники не мають, це — чистої води бізнес. Естонський простір відкритий для торгівлі. На ринку мас-медіа — така сама ситуація.
— Чи бувають в естонському парламенті такі самі ситуації, як нещодавно у Верховній Раді?
— У нас теж бувають гарячі дебати. У кожного члена парламенту може бути своя точка зору на законодавчі акти. Це і є сила — затверджувати в парламенті законодавчі акти, які вважає потрібними більшість.
— Але бувають зiткнення мiж представниками рiзних полiтичних сил? Чи є взагалi в парламентi лiвi депутати?
— Один з наших міністрів чотири роки тому сказав, що естонський парламент — це літак, що злітає без лівого крила. Можливо, він мав рацію.
— Чи плануються найближчим часом візити вищих посадових осіб Естонії в Україну?
— Так. Офіційного підтвердження ще немає, але я думаю, що наступний візит одного з наших керівників відбудеться у травні.
