Президент Росії Дмитро Медведєв особисто займається інноваціями. Він перший з лідерів країни активно пише у своєму блозі в інтернеті. Вимагає від чиновників освоєння всесвітньої мережі. Оцінка діяльності його підлеглих обов’язково включає і цей параметр. Пильно вивчається зарубіжний досвід впровадження передових технологій. Під час візиту до США російський лідер відвідав знамениту Силіконову долину в Каліфорнії, місце найбільшої концентрації інноваційних фірм і виробництв. Враховуючи, що така ж проблема вельми гостро стоїть і перед Україною, є всі підстави придивитися до дій сусідів, оцінити те, що вже зроблене, запозичувати з врахуванням наших умов нове і передове. При цьому дивитися на досвід сусідів потрібно без «окулярів і шор», тоді можна буде уникнути багатьох помилок і прорахунків.
Зараз найпопулярніша тема в російській пресі — інноваційне містечко в Сколково. Такий собі аналог згаданої американської Силіконової долини. Діапазон думок з цього приводу вельми широкий: від повного захвату до категоричної невіри в досягненні кінцевого результату. Незважаючи на обіцянки досить значних фінансових вливань в Сколково, багато тих, що сумніваються, звертають увагу на способи впровадження нового. Верхівковий і бюрократичний характер створення інноваційного містечка, засадничий характер державного фінансування і відповідного впливу бюрократів на ведення справ. Участь іноземців в цьому процесі мало що міняє.
Законопроект «Про інноваційний центр «Сколково» передбачає об’єднання зусиль держави та приватного бізнесу для швидкої появи нових інноваційних розробок і їх комерційної реалізації. Це повинно стати стимул-реакцією для розвитку інноваційної сфери в цілому і формування в Росії якісно нових конкурентоспроможних дослідницьких колективів. Судячи по тому, що було представлене в залі конгресів нещодавнього Петербурзького міжнародного економічного форуму, автори законопроекту й ті, хто керуватиме Сколково, не дуже ясно розуміють різницю між інноваціями, технологіями і перспективними проектами, для яких потрібні вже інші технологічні пріоритети. Мобільний телефон, який заміняє проїзний квиток у транспорті, прилад, який в режимі реального часу здійснює медичне сканування організму і ставить діагноз, та інші чудеса, від яких в деяких відвисала щелепа від здивування, насправді представляли технології й інновації кінця минулого століття. Нічого нового вони на сьогоднішній день не несуть, передова науки і перспективні технології знаходяться зовсім в іншому напрямі.
Сколковські критерії, при відповідності котрим можна отримати пільги і державну підтримку, включають обов’язкову умову: проект обов’язково повинен здійснюватися за участю зарубіжних фахівців і вищих навчальних закладів, а також відповідати президентським пріоритетам модернізаційного розвитку. До останніх належать: енергоефективність і енергозбереження, у тому числі інноваційні енергетичні технології; ядерні технології; космічні технології, перш за все, в галузі комунікацій і навігаційних систем; медичні технології: устаткування, лікарські засоби, стратегічні комп’ютерні технології і програмне забезпечення. При цьому конкретний учасник проекту може територіально і не знаходитися в Сколково. В принципі, нічого особливого. З урахуванням сучасного зв’язку, географічна роз’єднаність не є непереборною перешкодою. Проте, чисто технологічно концентрація у визначеному місці має значні переваги. Невипадково з Силіконової долини мало хто виходить, навпаки, до неї прагнуть.
Далі починається найцікавіше. Дослідницька діяльність за російським федеральним законом жорстко регламентується правлячою компанією, уповноваженою на свій розсуд навіть не визнавати дослідницьку діяльність як таку в разі порушення «механізму взаємодії осіб, що беруть участь у реалізації проекту». З урахуванням того, що запрошення до співпраці вже прийняли фінські Nokia, німецький концерн Siemens, американський гігант з програмного забезпечення Microsoft, можлива участь в технополісі дослідницьких підрозділів авіаційної фірми Boeing і при недопущенні до преференцій російської промисловості, сповна реальна перспектива перекладу економіки Росії в режим інтелектуального аутсорсингу. Від англ. outsourcing: (outer-source-using) —використання зовнішнього джерела або ресурсу. У нашій практиці на аутсорсинг найчастіше передаються такі функції, як ведення бухгалтерського обліку, забезпечення функціонування офісу, транспортні послуги, підтримка роботи комп’ютерної мережі й інформаційної інфраструктури, рекламні послуги, забезпечення безпеки і так далі. Це важливі, але допоміжні функції, в разі впровадження інновацій аутсорсинг може привести до тривалого підлеглого положення, коли фахівці в Сколково працюватимуть на обслуговування науково-дослідних і дослідно-конструкторських програм зарубіжних фірм.
Прикладом країни, яка активно запроваджувала аутсорсинг у новітніх технологіях, є Індія. Її фахівці стали головним постачальником програмного забезпечення для США. Але в цілому це привело до хронічного відставання індійської науки і технологій від провідних країн. У країні лише доопрацьовують і удосконалять те, що винайшли і давно впровадили інші. Все це дуже нагадує відомий заклик Микити Хрущова «наздогнати і перегнати». Лише наша історія й практика показали, що без справжньої свободи (в тому числі економічної) навіть наздогнати не вдається, не говорячи вже про те, щоб перегнати. Окремі досягнення в галузі авіації і космічної техніки за радянських часів лише опукло відтіняли постійне відставання і топтання на місці більшої частини науки і промисловості. Запозичення навіть найпередовіших знань і технологій не стало міцною основою розвитку СРСР. Американська компанія General Electric побудувала Дніпрогес за найпередовішими у той час технологіями і науковими знаннями. Інженери фірми Siemens приїжджали дивитися на це диво. До речі, ця фірма тоді відмовилася будувати таку електростанцію, оскільки не володіла такими технологіями і не випускала агрегати необхідної потужності. Генрі Форд побудував автозавод Горького таким, якого у нього самого тоді не було в Детройті. І таких прикладів безліч. І що далі? General Electric, Siemens і Форд пішли далі, а ми так і залишилися на узбіччі технічного прогресу. Навіть найкращі радянські холодильники «Мінськ», «ЗІЛ» і «Ока» всього лише аналоги американських холодильників середини 20-х рр.
І ще один вельми важливий, але практично не згадуваний аспект такого впровадження інновацій. Йдеться про обороноспроможність країни. Для багатьох стало зрозумілим, що наш ОПК залишається на самих передових позиціях. Ми в змозі виробляти практично весь комплекс сучасних озброєнь. На жаль, це далеко не так. І останні досягнення українських зброярів вселяють не стільки гордість за них, а все зростаючу тривогу за нашу армію. Не лише через її фінансування, а спроможності нашого ОПК озброїти її по-справжньому. І це має безпосереднє відношення до впровадження інновацій. Невже хтось серйозно думає, що з нашими сусідами поділяться самими передовими знаннями і технологіями, що мають військове застосування. У США є знамените DARPA — англ. Defense Advanced Research Projects Agency — агентство передових оборонних дослідницьких проектів. Без його дозволу жодні знання і технології іншим країнам не передаються. В результаті, Індія поставляє програмістів в США, а побудувати свій атомний підводний човен не в змозі, танки і літаки випускає за російськими ліцензіями. Та й сама Росія купує корабель-вертольотоносець типу Mistral, хоча сама Франція спорудження таких судів припинила два роки тому.
Все сказане наводить на думку, що широко розрекламоване впровадження інновацій в Росії, не більше, ніж імітація. З якою метою — можна висловлювати різні припущення, але росіянам видніше. Нам же з врахуванням цього варто звернути увагу на ще один штрих такої гонитви за передовими технологіями. Стало модно запитувати у людей, чим вони згодні пожертвувати для досягнення... У Росії не запитують, а закручують гайки. І пояснюють одним: мобілізацією суспільства ради великої мети. А всі невіруючі, протестуючі й такі, що мають власну думку, повинні мовчати або не плутатися під ногами в поході по стовповому шляху прогресу.
Ми ще навіть не запозичили імітацію впровадження інновацій, а в іншому аспекті вже активно застосовуємо те, що використовувати не потрібно. Останній приклад із затриманням керівника представництва фонду Аденауера в Україні Ніко Ланге в аеропорту Борисполя — типова спроба обмежити свободу в Україні. Поки немає офіційного пояснення цьому волаючому факту, можна висловити лише припущення, що наша влада невдоволена негативною оцінкою перших 100 днів президентства Віктора Януковича. Та варто при цьому пригадати, як оцінили можливості Сколково російські фахівці, що працюють в Силіконовій долині, на зустрічі з Медведєвим. Вони прямо сказали російському президентові, що в проект не вірять і запропонували перенести остаточне впровадження проектів до Каліфорнії з однієї простої і дуже важливої причини — відсутності економічної свободи і бюрократичного контролю. Адже Силіконова долина виникла не по указу американського президента або когось іншого, а за бажанням керівників провідних компаній, а також з міркувань технологічної і фінансової доцільності. А якщо цього немає, то ніколи не буде технічного і наукового прогресу.
Якщо ми збираємося наслідувати приклад росіян, то потрібно вирішити наступне. Імітуватимемо інновації або займатимемося ними по-справжньому. Схоже, що доки ми deteriora sequor — копіюємо гірше. Справа навіть не в затриманні керівника представництва фонду Аденауера в Україні, а в проголосованому в першому читанні Податковому кодексі. Інакше, як настанням реакції, його не назвеш. І так збираємося реформувати Україну?..
