Відносини між Румунією та Україною складаються непросто. Останнім часом обидві країни почали їх з’ясовувати у Міжнародному суді. Бухарест і Київ майже одночасно заявили про намір інтегруватися в євроатлантичні структури. Румунія вже стала членом НАТО і від початку наступного року буде прийнята до лав Євросоюзу. Україна ж стоїть перед порогом Північноатлантичного Альянсу й економічної спільноти. Чи змінюватимуться відносини між країнами після приходу до влади в Україні нового уряду під керівництвом Віктора Януковича, який згідно з конституційною реформою матиме більше повноважень? Чому Румунія була наполегливою в прагненні вступити до НАТО? Чи допомагатиме вона Україні на шляху інтеграції в євроатлантичні структури? Навіщо Бухаресту треба розміщувати на своїй території американські бази? Про це розказує «Дню» Надзвичайний і Повноважний Посол Румунії в Україні Траян ЛАУРЕНЦІУ-ХРИСТЯ.
ЕВОЛЮЦІЯ ВІДНОСИН
— Я не вважаю, що двосторонні відносини повинні змінюватися залежно від зміни уряду. Насамперед я прибув сюди, щоб надати нового імпульсу розвитку відносин між нашими країнами. У цьому сенсі вже спостерігається певна еволюція. Наприклад, триває робота з ініціалізації спільної комісії президентів Румунії й України. Ми чекаємо візиту до Бухареста радника Президента України з питань зовнішньої політики України для підписання робочого регламенту комісії. Водночас слід зазначити, що частина цієї структури де-факто вже діє. Наприклад, міністри закордонних справ на нещодавній зустрічі узгоджували питання, які розглядатимуть на засіданні комісії президентів. Я вважаю, що наші двосторонні відносини мають ефективну динаміку. Парламентські вибори в Україні були визнані як результат демократичного процесу. І ми не бачимо жодних підстав для повернення назад наших двосторонніх відносин, які почалися з обранням президентів у Румунії та Україні.
— Коли ж, на вашу думку, треба чекати прориву у вирішенні проблем, що існують між нашими країнами?
— Це залежить від того, яким ви хочете побачити початок і коли ви хочете побачити прорив. Після 2004 року ми вже мали прорив у відносинах між нашими країнами. Тоді ми стали більш реалістичними та прагматичними і привнесли в наші відносини європейські цінності, які спільно розділяють обидві країни. І зараз ми хотіли б пересвідчитися, що ця тенденція зберігається в наших відносинах. Але я не впевнений, чи маю однакове з вами розуміння, коли ми говоримо про прорив у двосторонніх відносинах.
НЕ ТІЛЬКИ ЧУТЛИВІ ПРОБЛЕМИ
— Під проривом я мав на увазі, що наші країни вирішуватимуть проблеми на двосторонньому рівні, а не звертатимуться до міжнародних судів…
— Я не думаю, що наші двосторонні відносини характеризуються лише чутливими проблемами. Якщо говорити саме про такі проблеми, то вони є однією з частин наших двосторонніх відносин, що не є домінуючими в регіоні, де знаходяться Румунія та Україна. Я хочу сказати, що ми приречені на співпрацю та сусідство. І необов’язково варто акцентувати увагу на таких проблемах, які, звісно, перебувають у центрі уваги мас-медіа.
— Навіщо ж тоді румунська сторона звернулася з позовом на Україну до Міжнародного суду ООН з приводу острова Зміїний? Чи не можна було цю проблему вирішити за принципами добросусідства?
— Хотів би зробити уточнення, що об’єктом суперечки є делімітація континентального шельфу та виняткових економічних зон двох країн у Чорному морі, а не острів Зміїний. Ніхто не сумнівається в тому, що острів знаходиться під суверенітетом України. Ініціатива довести це питання до Міжнародного суду справді належала Румунії.
Оскільки протягом дуже тривалого періоду переговорів це питання не вдалося врегулювати на прийнятній взаємній основі. Дуже важливо зазначити, що не треба розглядати цей крок румунської сторони як недружній по відношенню до України. Це нормальна технічна процедура, яка часто зустрічається в західній і міжнародній практиці. Румунія повністю довіряє авторитету цієї вищої міжнародної інстанції. До речі, Україна ніяк не заперечувала компетенцію Міжнародного суду у вирішенні цього питання.
— Чи підкориться Румунія рішенню суду, якщо воно буде не вигідне Бухаресту?
— Очевидно, що Румунія виконуватиме будь-яке рішення Міжнародного суду, хоч яким би воно було. Хотів би наголосити, що румунська сторона повністю довіряє здатності цього суду вирішити суперечку відповідно до міжнародного права та принципів справедливості. У будь-якому випадку Румунія не має наміру ставити питання про ігнорування рішення будь-якої міжнародної інстанції. Наша країна є прихильником дотримання міжнародного права у відносинах між державами.
— Тим часом деякі ЗМІ повідомляють, що Міжнародний суд уже ухвалив рішення на користь вашої країни і тільки чекає відповідного моменту для його оприлюднення.
— Уперше чую щось подібне. Дозвольте мені засумніватися в серйозності таких публікацій. Подібні твердження несерйозні, до того ж вони ображають авторитет вельмишановного форуму міжнародної юстиції. Я не вірю в те, що в судовому розгляді цього суду може навіть теоретично відігравати роль політична підтримка. Немислимо припускати, що така висока міжнародна судова інстанція, в безсторонності якої не можна сумніватися, ставилася б прихильно до однієї із сторін.
ОЧИЩЕННЯ ТА РАДИКАЛЬНЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ
— Румунія майже півстоліття будувала соціалізм. Чи багато людей у вашій країні все ще розділяють соціалістичні ідеї та борються за їх впровадження?
— 30 грудня 1947 року Румунія була проголошена народною державою (соціалістичного напряму) з одночасним відстороненням монархії представниками Комуністичної партії Румунії за підтримки влади колишнього Радянського Союзу. Безумовно, ця подія є частиною нашої історії, а її наслідки були відчутні протягом багатьох десятиріч і призвели до революції, що сталася 22 грудня 1989 року. Усі подальші роки румунська влада керувалася девізом повернення Румунії в європейський «клуб цінностей», до якого наша країна завжди належала. Ці зусилля увінчаються успіхом через очищення та радикальне перетворення суспільства. Результатом цього буде приєднання нашої країни до Європейського Союзу 1 січня 2007 року.
— Як здійснюється у вашій країні чистка з державних органів колишніх агентів Сек’юритате та колишніх колабораціоністів?
— Я не можу зараз коментувати процес, що відбувається при повній прозорості та відкритих дискусіях у румунському суспільстві. Такі дебати стосуються не лише громадянського суспільства, а також політичних партій, і їх широко висвітлюють у засобах масової інформації. Це нормальний процес регенерації й очищення суспільства, яке стає відповідальним і вміє сприймати минуле. Усе це разом принесе чеснішу оцінку країні, коли ми станемо членами Європейського Союзу.
ЗЕЛЕНИЙ ПРАПОРЕЦЬ
— Чи не стане перешкодою для вступу до ЄС скандал, який розгорівся у вашій країні у зв’язку зі звільненням міністра оборони та начальника генштабу?
— Насамперед хочу зазначити, що йдеться не про звільнення міністра оборони, а про тимчасове призупинення виконання обов’язків. Начальник генштабу подав заяву про переведення в резерв. Тут немає нічого дивного. Обидва випадки є виявом нормального демократичного процесу. Президент ухвалив відповідне рішення в рамках законодавства країни.
— Чи впевнені ви в тому, що в жовтні ЄС нарешті дасть зелене світло інтеграції вашої країни в євроспільноту? Чи вдасться румунській владі до цього часу досягти прогресу в реалізації низки реформ?
— Справді, зараз перед Румунією гостро стоїть питання завершення реформ у деяких галузях. Ці сигнали були отримані після липневої публікації звіту Єврокомісії про стан справ у Румунії. Цей звіт уперше відобразив на папері можливості Румунії стати членом ЄС. Він також вичленив чотири галузі, в яких має бути досягнутий прогрес. На карту була поставлена здатність Румунії справлятися з викликами в рамках Європейського Союзу, що відповідно було графічно відображено зміною червоного прапорця на жовтий або зелений. У цьому звіті нам також запропонували важливі керівні принципи, як повинні вирішуватися проблеми. Що стосується реалізації реформ у названих галузях, то на сьогодні тут досягнуто великого прогресу, і звіт Європейської Комісії, опублікований 26 вересня, підтвердив, що 1 січня Румунія стане членом ЄС. Звісно, ще є деякі технічні аспекти, що стосуються радше невеликих коректувань. Але немає жодних перешкод, які перешкодили б реалізувати ці коректування до 31 грудня 2006 року.
ПРИДНІСТРОВСЬКЕ УРЕГУЛЮВАННЯ
— Як, на вашу думку, може бути вирішена проблема Придністров’я, з огляду на результати референдуму, в якому 97% проголосували за приєднання невизнаної республіки до Російської Федерації?
— На наш погляд, цей референдум не можна визнавати за нормальний референдум, оскільки не було нормальних демократичних передумов до цього. Ситуація в Придністров’ї не сприяє вільному волевиявленню громадян, які живуть у цій невизнаній республіці. Румунія приєдналася до заяви ЄС, що не визнав так званого референдуму і його результатів.
На нашу думку, зараз найважливіше відновити та продовжити переговорний процес. На столі переговорів уже є план урегулювання придністровського конфлікту. Ми кілька разів підтверджували готовність надати наш досвід для вирішення цієї проблеми. При цьому ми вітали залучення ЄС і США як спостерігачів у процес урегулювання цього конфлікту. Звісна річ, ми вітаємо тісну співпрацю між Україною та ЄС в плані імплементації місії ЄС зі зміцнення митного режиму на молдовсько-українському кордоні. Громадянське суспільство в Румунії разом iз представниками громадянського суспільства в Україні та Молдові розробили план «три Д» з урегулювання цього конфлікту.
— Чи має, на вашу думку, хоч якісь підстави твердження зі сторони придністровців, що в майбутньому Молдова може стати частиною Румунії і тому, мовляв, цій невизнаній республіці не треба йти на урегулювання, що передбачає збереження Придністров’я в складі Молдови?
— Боже, я думаю, що таке запитання ставили так багато разів, що воно вже втратило будь- який сенс. Від самого початку Румунія визнала незалежність, територіальну цілісність і суверенітет Республіки Молдова в міжнародно визнаних кордонах. Справді, Румунія була першою країною, яка заявила про те, що підтримуватиме урегулювання на цих принципах, щоб не перешкоджати європейському майбутньому Республіки Молдова. Ми готові надавати нашу підтримку цій країні, щоб упроваджувати європейські цінності, європейські стандарти та закінчити процес трансформації і реформ. Ми проходили цей процес протягом 15 років і знаємо, як це складно. Але ми також знаємо, які плоди він приносить.
ІНСТРУМЕНТ СТАБІЛЬНОСТІ
— Ваша країна є членом НАТО і має чималий досвід інтеграції в цей оборонний блок. Що, на вашу думку, з цього досвіду може бути корисним Україні в сенсі інформування населення про Альянс і переконування українського народу в доцільності вступу до цього блоку?
— Я хотів би наголосити, що НАТО не обов’язково потрібно розглядати як військовий союз, це клуб цінностей. Ухваливши рішення про приєднання до НАТО, румунська влада висловила волю румунського суспільства, яке бажало повернутися до клубу, що базується на євроатлантичних цінностях. Рішення про вступ до НАТО і ЄС базувалося на відповідних результатах внутрішньої трансформації країни та внутрішніх реформах країни: створенні громадянського суспільства, впровадження верховенства права, ринковій економіці, і, найважливіше, на створенні справжнього демократичного суспільства. До речі, НАТО не було метою саме по собі, а інструментом, що гарантує кращу та стабільну безпеку для Румунії. Інтеграція в НАТО базувалася на реформах, уроках, отриманих в інших країнах, і на консенсусі всередині румунського суспільства. Цей консенсус матеріалізувався в тому, що ми називаємо стратегія Снагів. У місті під такою назвою була визначена європейська та євроатлантична інтеграція Румунії як головна мета зовнішньої політики.
— Хто здійснював основну роботу з інформування та переконування населення?
— Ця діяльність проводилася погоджено та базувалася на принципі транспарентності. У цьому процесі кожен сегмент робив свій внесок. Уряд проводив дискусії з Альянсом, а також і країнами-членами НАТО. Водночас усередині країни послідовно проводили реформи. Громадянське суспільство саме показало цікавість до того, що таке НАТО, які вигоди можна отримати від членства та яку доведеться нести відповідальність, який внесок треба внести в загальні можливості, якими будуть наслідки від вступу до Альянсу. Також дуже важливу роль відіграли засоби масової інформації, які після революції в 1989 році стали справжньою четвертою владою в країні. Румунські громадяни читають їх і вірять їм. Мас-медіа виявилися одним із важливих інструментів, що використовувався незалежно та необов’язково у взаємодії з урядом. Іноді мас-медіа випереджали дії та зусилля уряду. Загалом можна сказати, що інформування суспільства здійснювалося спільними, об’єднаними зусиллями політичних партій, громадянського суспільства, мас-медіа й уряду. Дуже важливу роль у цьому процесі відігравав парламент, що складається з двох палат — Сенату та Палати депутатів.
НЕ СЬОГОДНІ І НЕ ЗАВТРА
— Якою була реакція офіційного Бухареста на заяву в Брюсселі українського прем’єра Віктора Януковича про те, що Україна не готова перейти до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ)? Була така заява очікуваною чи ні?
— Я не можу сказати, був очікуваний чи ні такий крок. Це — суверенне рішення України. Головне, щоб подібні кроки здійснювалися в умовах прозорості. Ніхто не відмовлятиметься від співпраці. Ніхто не зупинятиметься. Найголовніше, щоб така співпраця між НАТО й Україною розвивалася, і двері Альянсу залишалися відчиненими. А якщо Україна повністю виконає вимоги, щоб стати членом Альянсу, ніхто не буде проти цього. Це мій особистий погляд.
— А до візиту Януковича до Брюсселя ваша країна підтримувала перехід України до ПДЧ?
— Так. Із самого початку, коли відбувся діалог між президентами Басеску та Ющенком, ми сказали, що підтримуватимемо вступ України до Північноатлантичного альянсу. Ми також заявили про готовність запропонувати свій досвід інтеграції в НАТО. Ці пропозиції залишаються в силі. Ще тоді президент Басеску сказав, що процес вступу не починається сьогодні та закінчується завтра. А цей процес справді вимагає внутрішньої трансформації, адаптації та справжньої імплементації європейських і євроатлантичних цінностей, які відстоює Альянс. Коли Україна буде готова, то союзники будуть готовими прийняти вас.
ПРО МЕБЛІ ТА ВИНО
— Як ви оцінюєте розвиток двосторонніх відносин між нашими країнами? Як зараз почуваються в нашій країні румунські бізнесмени? Наскільки задовільним є інвестиційний клімат в Україні?
— Хочу одразу зазначити, що наші двосторонні економічні відносини не відповідають наявному потенціалу. Що стосується румунських інвестицій у вашій країні, то вони не можуть конкурувати з німецькими, британськими, американськими або російськими інвестиціями. Це пояснюється тим, що Румунія сама потребує прямих іноземних інвестицій. Зараз ці ресурси прямують на трансформацію, модернізацію виробничої бази, орієнтованої на ринкові принципи та ведення ефективної діяльності. За останні три роки торгівля між Україною та Румунією стала більш збалансованою. Зростає інтерес міжнародних інвесторів, які мають штаб-квартири в Румунії, інвестувати в Україну. Також збільшується інтерес до вашої країни в румунських інвесторів, які мають можливість експортувати капітал. Зараз спостерігається збільшення обсягів двосторонньої торгівлі, зростання експорту румунських товарів в Україну. Я мрію, що знову побачу на українському ринку румунські вина або меблі, які традиційно тут були присутні. Я сподіваюся, що українській владі вдасться якнайшвидше вступити до СОТ. Це надасть обом сторонам додаткові стимули збільшити двосторонню економічну співпрацю завдяки зменшенню митних тарифів, згідно з умовами Світової організації торгівлі. А вступ 1 січня 2007 року Румунії до ЄС означатиме, що існуючі між Україною та ЄС митні тарифи будуть застосовні між нашими країнами. Практично, торгові відносини між Україною та Румунією регулюватимуть Брюссель, Європейська комісія. А це означає кращі торгові умови порівняно з тим, що ми маємо тепер.
ЖОДНИХ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ
— Які позитиви та негативи в українсько-румунські відносини може принести членство Румунії в ЄС?
— Я не думаю, що хтось сидить за столом і проводить глибокий аналіз того, які є позитивні чи негативні наслідки від вступу Румунії до ЄС. Це пояснюється просто — немає негативних наслідків. Якщо говорити про двосторонні відносини між Румунією й Україною, то я можу сказати з цілковитою впевненістю — не буде негативних наслідків.
— А якщо говорити про візовий режим між нашими країнами…
— Представники української та румунської влади давно ведуть переговори про візовий режим. У липні міністри закордонних справ наших країн підписали в Одесі угоду, що доповнювала нинішній візовий режим. Тепер діє новий режим, який піднятий до наявного візового режиму між Україною та країнами ЄС. Донедавній візовий режим між нашими країнами мав багато обмежень. Це стосується не тільки віз. Міністерства закордонних справ також ведуть переговори про удосконалення двосторонньої юридичної бази до європейських стандартів.
ПРО ЛІДЕРСТВО ТА БАЗИ
— Наші країни претендують на регіональне лідерство в регіоні Чорного моря. На початку літа Румунія провела Чорноморський форум, Україна є ініціатором й активним учасником інших форумів, зокрема ГУАМ і Спільноти демократичного вибору. Чи не вбачаєте ви в цьому конкуренції між нашими країнами за роль регіонального лідера?
— Румунія не претендує на роль регіонального лідера. Насправді, при організації Чорноморського форуму в нас було бажання, щоб цей захід став доповненням Спільноти демократичного вибору. Проводячи форум у Бухаресті, ми мали намір знайти та визначити рішучу відповідь на реальність і виклики Чорного моря: впровадження європейських цінностей у чорноморський простір і покращання координації між наявними ініціативами в цьому регіоні. З іншого боку, ми переслідували мету — перетворити регіональну співпрацю і трансформацію на бренд, що повинен стати більш відомим, просунутим і комерційним. Успіх форуму продемонстрував, що проект життєздатний і має перспективи.
— Ваша країна запропонувала США розмістити на своїй території американські військові бази. Чи не боїтеся ви того, що такий крок може призвести до погіршення відносин із Росією, яка постійно виступає проти розширення НАТО на схід і розміщення баз НАТО на території нових країн Альянсу?
— Розташування невеликих за розмірами американських військових центрів на території нашої країни є природним наслідком поглиблення стратегічного партнерства між Румунією та США загалом і покращання рівня співпраці в області оборони й безпеки між двома союзниками зокрема. У регіональному сенсі, розташування Румунією подібних військових центрів означає визнання позицій і взятої на себе конструктивної ролі нашої країни в південно-східному європейському вимірюванні й одночасне підтвердженням ефективності румунсько-американського стратегічного партнерства в розробці євроатлантичної стратегії з метою стабілізації, консолідації безпеки та просування демократії в нашому загальному просторі. Двосторонній договір, що регламентує статут цих центрів і діяльність збройних сил США на території Румунії, ставить в основу специфічної румунсько-американської співпраці принципи поваги суверенітету кожної сторони і цілей Хартії ООН, а також зобов’язання сторін, узяті на себе через міжнародні договори й угоди. У Договорі про доступ на територію Румунії наголошується, що перебування американських збройних сил сприяє регіональній безпеці та стабільності і що майбутні американські військові центри на території Румунії не будуть спрямовані проти третьої держави. Їх розміщення є суверенним рішенням нашої країни, що було визнане саме по собі і Російською Федерацією.
