Калінінград потихеньку стає третьою — після Москви і, зрозуміло, Санкт-Петербурга — столицею Російської Федерації. Ось учора, наприклад, у місті пройшло засідання Ради переселенських об’єднань — організації маловідомої, зате здатної, як виявилося, запросити до своєї президії голову Державної думи Геннадія Селезньова і главу думського комітету у справах національностей Валентина Нікітіна. Чим менше залишається часу до введення Польщею і Литвою візового режиму для жителів Калінінградської області, тим більше високопоставлених чиновників можна очікувати в Калінінграді. Десятиліттями про найзахіднішу область Росії в центрі не згадували, керівники країни сюди не їздили, необхідність особливого підходу до проблем області прогледіли. Зате тепер все змінилося найчарівнішим чином: після того, як виявилося, що президент Володимир Путін не схильний до компромісу з Європейським Союзом, для російської політичної еліти область перетворилася на «п’ядь» — тобто на номенклатурний клондайк, місце проголошення лицемірних промов, місто надії на високі посади… Кулуари влади вже гудуть з приводу призначення Дмитра Рогозіна спеціальним представником президента на переговорах по Калінінградській області, вбачаючи в цьому підтвердження відомих амбіцій голови думського комітету із закордонних справ — як і його колега по сенату Михайло Маргелов, Рогозін спить і бачить себе в кріслі міністра закордонних справ Росії…
Але чому — з логічної точки зору — посада президентського представника повинна стати дорогою до крісла міністра? Адже місія Рогозіна — і про це свідчить обнародуваний якраз в акурат після його призначення меморандум Європейської комісії — приречена на провал. Візи для жителів Калінінградської області, як і для росіян, які мають намір відвідати регіон, все одно будуть введені, і зупинити цей процес Москва не в силах. Рогозін скільки завгодно може пропонувати європейцям не приймати Литву до ЄС, але принципові рішення вже прийняті, і строки прийому балтійської держави до Євросоюзу залежать виключно від розв’язання ним економічних задач, а не від побажань російських законодавців. Для Заходу призначення Рогозіна і ніби патріотичні промови російських чиновників — лише сигнал, який свідчить про те, що Москва домовлятися не бажає і майбутній режим перетину кордонів доведеться встановлювати без неї. І вже потім, у надто невигідній для себе — і передусім для населення анклаву — позиції Росія почне домовлятися про послаблення у візовому режимі, а її делегацію на переговорах замість професійного оратора очолить професійний дипломат.
Але в Росії досі прийнято вирішувати кар’єрні питання не на справах, а на словах. Тому російським чиновникам варто їздити до несподівано Калінінграду, який несподівано полюбився їм, і виголошувати пристрасні промови. Тому Дмитра Рогозіна можна поздоровити зі вдалим призначенням. Єдина колода, яка лежить на дорозі вже видних вдалині успіхів і постів — це інтереси жителів самої Калінінградської області. Але російським політикам не вперше: вони через цю колоду переступлять…
