Саміти в Ашхабаді, Софії та Празі, що пройшли наприкінці квітня — на початку травня аж ніяк не можуть порадувати Росію. «Східне партнерство» за всієї обтічності формулювань заключного комюніке викликало у Першопрестольній вибух невдоволення й погроз. Голова комітету з міжнародних справ Ради Федерації Михайло Маргелов заявив: «Відомо, що прийняття України та Грузії в НАТО відкладено, й у зв’язку з цим організація «Східного партнерства» є спробою, так би мовити, обхідним шляхом, не києм, то палицею, долучити все-таки до зони свого впливу колишні республіки СРСР». Нервова реакція Москви доповнюється низкою істотних провалів на надзвичайно важливому для нашого північного сусіда напрямі — енергетичному.
Європарламент 22 квітня прийняв третій «енергетичний пакет» плану лібералізації енергоринку Європи. Найважливіша його складова — відокремлення видобутку і транспортування газу. При цьому європейські країни можуть відмовити компанії в доступі на внутрішній ринок, якщо ця умова не виконана. Газпром принципово позбавляється можливості вийти на кінцевих споживачів у країнах Європи. Наразі він виступає не лише як постачальник, але й транзитер як для свого газу, так і для центральноазіатського. І відмовлятися від цього не збирається.
Але це ще не всі прикрощі російського монополіста, які випливають з «енергетичного пакету». Нові правила призведуть до поступового скорочення частки довгострокових контрактів і переходу до свопових і біржових операцій. Відтак вибивається головний козир Газпрому — довгострокові контракти, які прив’язували до нього європейських споживачів.
За два дні після прийняття «енергетичного пакету» в Ашхабаді під час міжнародної конференції «Надійний і стабільний транзит енергоносіїв, його роль у забезпеченні сталого розвитку міжнародної співпраці» президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов у присутності значної російської делегації на чолі з першим віце-прем’єром Ігорем Сєчиним підтримав проект альтернативного російського європейського газопроводу Nabucco.
На енергетичному форумі у Софії «Природний газ для Європи: безпека та партнерство», що проходив практично тоді ж, російський проект South stream не отримав підтримки. Хоча російська делегація, очолювана міністром енергетики Сергієм Шматком, намагалася довести вигідність для Європи цього проекту. Але підтримки не отримала. Невипадково прем’єр-міністр Володимир Путін відмовився від участі в форумі в Софії. Зокрема, Болгарія відмовилася надати один із газопроводів, що вже є на її території для використання в рамках South stream. Не змінили її позицію і переговори Володимира Путіна з прем’єр-міністром Сергієм Станішевим у Москві.
Хоч і не в рамках саміту в Софії, Польща вкотре заявила, що вважає маршрут газопроводу Nord Stream таким, що не відповідає екологічним нормам і є небезпечним для навколишнього середовища. А президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес зазначив у фінській газеті Uutispaiva Demari, що Nord Stream порушує європейські закони про конкуренцію. Що цілком співзвучно «енергетичному пакету». Заяву естонського президента цілком можна вважати відповіддю на все більші спроби Газпрому прокласти маршрут Nord Stream не через економічні зони Польщі й Естонії, а північніше — через фінські та шведські води. Враховуючи особливі відносини Фінляндії та Естонії, навряд чи у Хельсінкі діятимуть усупереч Талліну.
Зі свого боку Росія спробувала шантажувати Європу. Віце-прем’єр Ігор Сєчин під час переговорів з єврокомісаром з енергетики Андрісом Пієбалгсом заявив, що «січнева трагедія отримає катастрофічне продовження», якщо ЄС відмовиться спільно з Росією фінансувати закачування газу в українські сховища. Одночасно він застеріг, що використання трубопроводу Одеса-Броди в аверсному режимі порушить поставки нафти споживачам в Угорщині, Словаччині й Чехії. Своєрідна відповідь на пропозицію президента Віктора Ющенка стосовно «Євроазіатського нафтового коридору».
Сказано це було напередодні форуму в Празі «Південний коридор — новий шовковий шлях», після закінчення якого було підписано угоду ЄС з Азербайджаном, Грузією, Туреччиною та Єгиптом про прискорення будівництва трубопроводів для поставок природного газу в обхід Росії. Один із проектів — будівництво трубопроводу Nabucco для транспортування 31 млрд. куб. м газу з Центральної Азії через Азербайджан, Грузію, Туреччину, Болгарію, Угорщину, Румунію й Австрію. Вартість проекту оцінюється у 12 млрд. дол. Другий проект передбачає завершення будівництва газопроводу ITGI (Interconnector Turkey-Greece-Italy) потужністю 11 млрд. куб. м на рік, що з’єднує Туреччину з Грецією, ця частина практично побудована, й Італією. Обидва проекти є в ЄС пріоритетними, тобто можуть бути на 30% профінансовані з бюджету Євросоюзу. На Nabucco ЄС готовий виділити майже 4 млрд. євро. Надалі до цього проекту мають намір приєднатися Іран і Ірак.
У Софії віце-прем’єр уряду Чехії Александр Вондра повідомив, що до кінця поточного року буде створено міжнародний консорціум Caspian Development Corporation, який закуповуватиме газ для Nabucco. Змінилася й позиція Туреччина. Президент Абдулла Ѓюль заявив, що його країна докладе необхідних зусиль для реалізації проекту. Саме позиція Туреччини була однією з найважливіших перешкод на шляху Nabucco — вона не хотіла бути транзитною країною, вважаючи за краще купувати газ, що надходить до неї на кордоні, й потім продавати його. Вимога Анкари стала однією з причин незлагоди між Туреччиною й Азербайджаном, однак Абдулла Ѓюль заявив, що участь у проекті Nabucco привела до поліпшення співробітництва між двома країнами.
Істотну підтримку проекту Nabucco надав Вашингтон. Спецпредставник президента США з Каспійського регіону Річард Морнінгстар заявив: «Ми допомагатимемо реалізації цього проекту настільки, наскільки це можливо». І додав, що США готові взяти участь у фінансуванні Nabucco після того, як свою частку внесуть європейські компанії. Ще сенсаційнішою стала заява Річарда Морнінгстара про те, що можливою ресурсною базою Nabucco може стати Іран. «Очевидно, що наразі газ з Ірану створює певні труднощі для США й інших країн, але ми почали говорити з Іраном, хочемо активніше залучати його... і сподіваємося, що отримаємо від нього позитивну відповідь». У Вашингтоні розраховують на зміну політики Ірану після президентських виборів 12 червня. Заяву Морнінгстара слід розглядати як підтримку тих помірних кандидатів, які хотіли б змінити жорсткий зовнішньополітичний курс країни. До речі, духовний лідер Ірану аятола Хаменеї нещодавно піддав різкій критиці політику президента Махмуда Ахмадінежада й тим самим підтримав його опонентів.
У адміністрації Білла Клінтона Річард Морнінгстар був спецпредставником президента США з СНД, і тоді саме він вів усі найважливіші переговори щодо нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан. Тоді численні аналітики запевняли, що цей проект нездійсненний і економічно недоцільний. Йому активно протидіяла Росія. Проте саме американська адміністрація виступала послідовним прибічником проекту, і нафтопровід було збудовано. За підтримки Вашингтона ймовірність реалізації Nabucco, попри численні труднощі, істотно зростає.
У Софії голова Катару емір Хамад бен Халіф аль-Тані під оплески учасників конференції повідомив про готовність його країни постачати зріджений природний газ (ЗПГ) до Європи, що може відкрити нову еру у світовій енергетиці. У другій половині квітня Польща підписала контракт із Катаром на поставку ЗПГ, а Хорватія оголосила про будівництво терміналу з прийому ЗПГ саме там, куди за планом мав прийти South Stream. За п’ять років 31% загального обсягу поставок газу складе ЗПГ, що створить реальну конкуренцію трубопровідному транспорту. Ситуація наблизиться до положення на нафтовому ринку, де значну роль відіграють поставки танкерами.
Підписані у Празі документи мають значну політичну складову. Диверсифікацією енергопостачання Європа намагається знизити свою залежність від Росії. Безсумнівно, Москва спробує пристосуватися до нових умов поставок енергоресурсів, утворюючи нові дрібніші компанії з продажу газу. Політично складнощі в Європі вона намагатиметься компенсувати зацікавленістю Вашингтона в підтримці відносно Афганістану, Ірану та Північної Кореї, маневрами на Близькому Сході. Однак таку можливість не варто переоцінювати. Зв’язок США та Європи набагато сильніше кон’юнктурних проблем, які виникають. Зміна напряму енергетичних потоків за короткий час приведе до інших політичних розкладів у світі. Києву з цим слід рахуватися й готуватися.
