Киргизстан широко відзначатиме 24 березня — першу річницю повалення президента Аскара Акаєва. В історію цей день увійшов як революція «тюльпанів». Він позначений червоним кольором у календарі та щорічно відзначатиметься як державне свято. Відповідний указ нещодавно підписав киргизький президент Курманбек Бакієв. Згідно з розпорядженням глави держави, цього дня в Бішкеку й інших великих містах проводитимуть військові паради, концерти, ярмарки. Бакіев також віддав розпорядження уряду до 20 квітня 2006 року вивчити можливість надання фінансово-матеріальної підтримки особам, які потерпіли в місті Бішкек у ніч із 24 на 25 березня 2005 року. Киргизький президент також запропонував вивчити доцільність і можливість встановлення в столиці Киргизстану пам’ятного знака на честь минулорічних подій.
Сьогодні в киргизькому суспільстві існують різні погляди на визнання революційного дня святом. Один із колишніх революціонерів, лідер комуністів Ісхак Масалієв каже, що цей день треба відзначати хоч би тому, що повалили режим Аскара Акаєва. Новообраний спікер киргизького парламенту Марат Султанов також підтримав ідею депутатів про визнання 24 березня червоним днем календаря.
Водночас прем’єр-міністр Киргизстану Фелікс Кулов зазначив: «Свята треба встановлювати не згори, а знизу. Якщо це буде вимога народу, то треба виконати вимогу народу та встановити свято. Я проти того, щоб встановлювати свята згори, а потім народ святкує так, як хочуть верхи».
Однак не всі киргизькі політики підтримують ідею введення нового свята в країні, що до того ж святкує день Великої соціалістичної революції. Наприклад, депутат Кубанічбек Ісабеков вважає, що святкувати 24 березня — це блюзнірство. Бішкекські бізнесмени також виступають проти святкування річниці «тюльпанної» революції. «Ми сприймаємо цю ідею як образу для всіх нас. Як можна забути страхіття того дня», — заявила журналістам Бурулкан Усубакунова, керівник «Товариства потерпілих орендарів», до якого увійшли киргизькі комерсанти, котрі стали жертвами мародерства в Бішкеку 24 березня.
Нагадаємо, що в ніч на 25 березня минулого року після захоплення будівлі уряду учасниками мітингу та втечі президента Аскара Акаєва столицею Киргизстану прокотилася хвиля мародерства. Були розграбовані понад 100 магазинів, підприємств і офісів різних фірм. За підрахунками експертів, загалом бізнесменам завдали збитків у розмірі близько 100 мільйонів доларів.
Із чим влада Киргизької Республіки зустрічатиме першу річницю «тюльпанної» революції? Про це в коментарі незалежного киргизького політолога Турата АКІМОВА.
— Населення Киргизстану справді покладало величезні надії на революцію «тюльпанів». Але багато її декларацій так і залишилися порожніми словами. Країна продовжує жити за останньою конституцією Аскара Акаєва від 1998 року. Тобто зберігши старий корабель, пропонують керувати їм по-новому, але, по суті, корабель залишається той самий. Жодна гілка влади не реформована (ні судова, ні законодавча, ні президентська). Змінили лише керівників. Зберігся старий «келійний» підхід в управлінні державою. Кадрова політика країни непрозора та малозрозуміла суспільству.
Не виявлені будь-які корупційні канали відмивання грошей старим режимом. Тобто немає жодних свідчень розкрадання держави колишнім кланом.
Верховна влада перестала бути святинею для суспільства. Звідси дуже критичне та нешанобливе ставлення до неї. Суспільство вельми вимогливе та не погоджується чекати ще 14 років. Але воно мудре й терпляче. Тому ставиться до всього по-філософськи. Жодних заворушень 24 березня не буде.
До досягнень можна зарахувати інавгурацію президента К. Бакієва в липні 2005 року, а також обрання у вересні голови Кабміну. Гідно провели зимовий опалювальний сезон. Змінили спікера. Але жодних реформ ще не було. Обіцяють до 2008 року реформи в бік більш парламентської держави. Реформа старої Конституції не відбулася, а конституційна нарада експертів триває досі.
Особливих покращань не видно. Просто триває переділ власності. Вважається, що новій владі доведеться ще довго чистити «авгієві стайні». Тому сподіватися на швидкі успіхи не доводиться. Особливого розчарування теж немає.
Основний вектор зовнішньополітичних рухів тепер переважно в російському напрямі. Відбулося дуже багато кремлівських візитів.
