Суттєвих же організаційних змін немає. Як завжди, разом
із офіційною конкурсною програмою крокує панорама (саме в ній було представлено,
й не без успіху, короткометражну картину нашої Кіри Муратової «Лист в Америку»)
і форум, в якому панують стрічки пошукового, істинно творчого характеру.
Крім того, є ретроспективи акторів Жанни Моро і Роберта де Ніро, а також
досить цікаве зібрання фільмів під назвою «Штучні створіння».
Нинішній фестиваль у Берліні — ювілейний. Тому не дивно,
що протягом минулого тижня його вiдвiдувачi змогли побачити як ніколи багато
зірок головним чином американського кіно. Судіть самі, Леонардо ді Капріо,
Джордж Клуні, Метт Деймон, Гвінет Пелтроу, Том Круз, Джим Керрі, Мел Гібсон,
Міла Йовович, Дензіл Вашингтон... і глядачі! Зали повні — адже фільми демонструються
в декількох десятках залів.
Найважливішою подією стало вручення Кірі Муратовій премії
Американського кінофонду (спонсором є відома компанія «Філіпп Моріс») з
формулюванням «Режисеру, чиї фільми говорять про свободу і демократію».
Премія іменна — її лицем є знаменитий поляк Анджей Вайда. До речі, за звичкою,
Муратову віднесли до російської режисури і на урочистій церемонії в міській
ратуші всіляко наголошувалося, що одеський режисер має українську прописку
і громадянство. Акцентувала увагу на цьому й сама режисер, додавши, щоправда,
що вона російськомовна, а тому кладіть, мовляв, на ту полицю, на яку хочете.
Програма конкурсу виблискує іменами режисерів — живих класиків.
Відкрила фестиваль картина Віма Вендерса «Готель «Мільйонів доларів» —
складна, досить пишномовна. Інша німецька знаменитість, Фолькер Шлендорф,
представив стрічку «Легенди Рити» — досить-таки нудну розповідь про німецьку
терористку, яка потоваришувала зi штазі.
Кращою, на мій погляд, європейською картиною в конкурсі
є «Небесний крюк» югослава Любіши Самарджича. Фільм зроблено буквально
слідами подій. Його герої живуть у Бєлграді, і на них з неба періодично
падають натовські бомби. Втім, життя йде своєю чергою. У ній так само сім
пудів любові, ненависті й усіляких фантастичних безглуздостей.
Найбільш помiтним фiльмом залишається «Червоний дім» відомого
китайського режисера Чжена Імоу. Це історія батьків оповідача, головним
чином, їхнього кохання. Приголомшуюча ніжність і пронизлива ліричність,
яких так бракує в сучасному кіно, де кохання, частіше за все показується
як атракціон, як видовище.
Як і завжди, останніми роками на Берлінале багато американців.
«Три королі» Девіда Рассела розповідають про події, пов’язані з «Бурею
в пустелі» 91-го року. Війну показано без усіляких прикрас, як найважче
випробування для людини. «Пляж» Денні Болла, мабуть, приречений на популярність.
Молоді глядачі з шумним захопленням вітали свого ідола — Леонардо ді Капріо.
Екзотичність східно-азіатського матеріалу, сам фабульний перебіг подій
— будівництво і крах ще однієї романтичної утопії, спричиняють великий
інтерес публіки. Ну, а автор оскароносного «Англійського пацієнта» Ентоні
Мінгелла у своєму «Талановитому містерові Ріплі» в чомусь повторив розповідні
«пацієнтівські» шукання, побудувавши складну вибагливу конструкцію.
Росія, ясна річ, намагалася пояснити себе світові, а тому
показала екранізацію пушкінської «Капітанської дочки» — фільм «Російський
бунт» Олександра Прошкіна. Цілком професіонально зроблена картина, хоча
й дещо затягнута, а в результаті — нуднувата. На прес-конференції режисер
пояснив журналістам, що Росія за двісті останніх років фактично не змінилася.
А тому матеріал, з яким він працював, певною мірою сучасний. Ось знімали
в оренбурзькому степу, де живуть ті ж самі люди, яких і описав Пушкін...
Анджей Вайда з приводу свого «Пана Тадеуша» нічого такого
не говорив — мабуть, Польща в його уявленні все-таки змінилася. Режисер
є членом Великого журі, тому показ картини було обставлено як вшановування
видатного майстра. Фільм видався дещо літературним, до того ж у ньому забагато
пафосу театрального штибу. Але є й інші думки про фільм, цілком захоплені.
Отже — фініш. Ще будуть картини Олівера Стоуна і Мілоша
Формана, який три роки тому отримав тут «Золотого ведмедя». Інтрига зберігається...
У неділю, 20-го лютого, урочисте закриття фестивалю.
