Латвія, як і її сусіди — Литва та Естонія, — не тільки проголосила курс на європейську інтеграцію, але й намагається на ділі довести серйозність своїх претензій на те, щоб уже незабаром стати повноправним членом Європейського Союзу. Ні для кого не секрет, що показники економічного зростання та суспільного благополуччя балтійських країн і Латвії зокрема разюче вирізняються на загальному тлі інших пострадянських республік — в той час, як проблеми, котрі переживає країна, ніхто б не назвав легкими. Надзвичайний і Повноважний Посол Латвійської Республіки в Україні Андріс Вілцанс вважає, що для успіху треба передусім чітко сформулювати цілі та добитися єдності в суспільстві заради їхнього досягнення. До речі, з єдністю в латвійському суспільстві не зовсім добре, і державні акти стосовно нелатишів вельми часто оцінюються в пресі різних країн як дискримінаційні. Однак про те, куди і з чим входити, в Латвії звичайно не сперечаються.
— Пане Посол, із чим, на ваш погляд, пов’язана різниця в економічному розвитку України та Латвії за останні десять років?
— Дійсно, в темпах економічного розвитку Латвія дещо випереджає Україну. Можливо, це викликане тим, що в нас є певний політичний та загальнонаціональний консенсус. Наприклад, ми хочемо вступити в Євросоюз. Із цією, скажімо, найближчою метою в Латвії згодні всі. Тут немає сумнівів ні в політиків, ні в населення. Наскільки я розумію, в Україні подібної мети немає. Навіть у політиків немає єдиної думки про напрям і способи розвитку, це стосується також і економіки. Як мовиться: «Хто в ліс, хто по дрова!»
— Але практично всі українські політики ведуть мову про національну ідею, спроможну об’єднати зусилля наших громадян у своєму бажанні побудувати процвітаючу Україну.
— Ви знаєте, подібні цілі мають бути визначені дуже чітко. Якщо ж їхнє початкове формулювання туманне, як же їх досягнути? Знаєте, в маленькій квартирі прибрати набагато легше, аніж у великих хоромах. Щоправда, великі хороми мають свої переваги. Але навести в них реальний порядок буває досить складно. Я думаю, ці проблеми тимчасові. Зрештою, що таке 10 років для історії — взагалі нічого.
— Могли б ви ознайомити українців із картиною сьогоднішнього життя в Латвії?
— Наприклад, на сьогодні середня пенсія в Латвії становить приблизно $120. Комунальні послуги майже зовсім безплатні (ціни на опалення, воду дуже і дуже низькі). Окрім того останнім часом у нас істотно поліпшилися макроекономічні показники: рівень безробіття — 7 відсотків, понад рік воно має тенденцію до зниження, інфляції — 2—2,5%. Хоча є і певні складності, але, загалом, ті, хто має роботу, живуть добре.
— Яке ваше загальне враження про Україну і, скажіть, будь ласка, як сприймають нашу країну латиші?
— Ви знаєте, мені завжди подобалася ваша країна. У вас дуже багаті й цікаві культурні традиції. Наша молодь, на жаль, вельми невиразно уявляє собі Україну. Справа в тому, що тепер, як правило, латиші у відпустку або на вихідні відправляються в Західну або Північну Європу. Адже в нас практично з усіма країнами безвізовий режим. У той час як із вами... Але, на мій погляд, це не така велика перешкода. Нещодавно мої доньки приїжджали в Київ, їм тут дуже сподобалося.
— Мабуть, у більшості латишів Україна асоціюється передусім зі столицею?
— Не зовсім так, не лише з Києвом. У вас дуже цікава країна з величезним потенціалом. Щоправда, Україна така велика, що її складно освоїти за короткий час. У нас від кордону до кордону максимум 400 км, а у вас же до однієї Одеси — 500.
