Усю вину за провал референдуму його ініціатори звалили на урядову коаліцію країни, яка виступала проти негайного ведення переговорiв Швейцарії про вступ до ЄС і закликала підтримати їхню позицію на референдумі. Аргументували ж своє бачення швейцарського майбутнього нечленства в ЄС урядовці «просто і сердито» — громадська думка країни ще не готова до цього. Навряд чи на саму громадськість справило особливе враження таке клопотання про їхню думку, проте на плебісциті народ довів, що у найближчі роки в ЄС їм робити нічого. І їхні аргументи чи, скоріше, побоювання в цьому плані були більш виправданими. Щонайперше, швейцарці звикли не боятися про свої гаманці у зв’язку з можливою інфляцією, оскільки останні кількадесят років швейцарський франк був однією з найстабільніших валют у країнах Європи. Чим може обернутися його «дружба» з вічно нетривким євро, швейцарці добре усвідомлюють. Крім того, ціла низка економічних показників Швейцарії значно перевищує аналогічні цифри країн Європейського Союзу. І інфляція, і безробіття в країні не перевищують 2%, тоді як 15 найінтегрованіших європейських країн навряд чи можуть похвалитися бодай приблизно такими ж досягненнями. До цього ще слід додати небувалий досі торішній профіцит бюджету — 4,5 мільярдів швейцарських франків ($2,6 млрд.). Як тут не згадати про засудження міністрами фінансів ЄС Ірландії за успішність їхнього бюджету. А чи готова Швейцарія переглянути свою політику щодо банківської таємниці? Сумнівно. Між тим Брюссель наполягає на її грунтовному перегляді. У разі швейцарського вступу або ж прагнення на вступ до ЄС, ухилитися від цієї проблеми було б украй складно. Коли до всього цього додати сплату членських внесків (а судячи з заможності Швейцарії, вони становлять чималеньку суму), то питання приєднання до ЄС для безпроблемної Швейцарії відпадає само собою.
Між тим позиція урядової коаліції щодо приєднання до ЄС не така однозначна. Із одного боку її члени говорять про неготовність, з іншого — вони таки підкреслюють, що врешті- решт хотіли б бачити Швейцарію в складі ЄС — проте не раніше 2010 року. До цього вони додали, що результати референдуму жодним чином не повинні розглядатися в Брюсселі як вияв зневаги. Спостерігачі, однак, стверджують, що в наступні кілька років подібні плебісцити навряд чи проводитимуться. Надто вражаючим були останні результати, щоб сподіватися на зміну ставлення швейцарців на вступ до ЄС найближчим часом.
КОМЕНТАР
Жан-Франсуа КАММЕР, Надзвичайний та Повноважний Посол Швейцарської Конфедерації в Україні:
— Я гадаю, що на референдумі Швейцарія отримала подвійну перемогу. З одного боку швейцарський народ підтримав уряд країни. З іншого — політичних опонентів, які виступають проти негайного початку переговорів з Євросоюзом про вступ Швейцарії. Питання членства Швейцарії дуже складне. Проте я хочу підкреслити, що швейцарський народ голосував не «за» чи «проти» вступу країни до ЄС, а за час, коли ж усе таки владi слід розпочинати переговори. Громадськість прислухалася до поради уряду не голосувати за негайний початок переговорів. Проте це зовсім не означає, що уряд не звернеться з часом до народу, щоб виявити свою волю з аналогічного ж питання. Швидше за все, це станеться у наступні 4—5 років. Однак уряд повинен підібрати більш вдалий момент для організації референдуму. Як відомо, швейцарці великі євроскептики. У Брюсселі на результати референдуму відреагували з розумінням. У ЄС завжди ставилися прихильно до Швейцарії, як і до її можливого приєднання — усе-таки наша країна знаходиться в самому серці Європи. Ми маємо досить тісні зв’язки з країнами ЄС, ми вже досить інтегровані, на сьогодні підписано чимало двосторонніх угод. Однак швейцарський народ ще цілком не уявляє собі, які ж переваги в приєднанні до ЄС. Для громадськості це важко зрозуміти, позаяк в Швейцарії дуже хороша економічна ситуація. У наступні роки влада повинна знайти шляхи для такого роз’яснення.
