Франція збентежена. Згідно із результатами соціологічних опитувань, популярність Ніколя Саркозі впала до найнижчого рівня, якого коли-небудь досягав французький президент. На початку липня два міністри пішли у відставку, а «буря» в парламенті, що підтримується засобами масової інформації, не стихає. Криза посилюється процесом щодо зловживання службовим становищем стосовно міністра, підозрюваного в корупції під час збору коштів для президентської кампанії Саркозі.
Деяких міністрів, які користуються державними коштами, не особливо турбує громадська думка. Зрозуміло, що політична атмосфера стала «отруйною». Атмосфера в парламенті огидна, і цього може бути цілком достатньо для того, щоб поставити уряд у хитке положення вотуму недовіри. Проте конституція, створена генералом Шарлем де Голлем, має запас міцності, і Саркозі збереже свою посаду до закінчення терміну його мандату в 2012 році. Цьому також сприяють слабкі перспективи перемоги на виборах основної опозиції — Соціалістичної партії.
Здається, що розміри політичної кризи в Франції «надміру роздуті» в порівнянні з реальною ситуацією в країні. Безумовно, Франція серйозно постраждала від глобальної фінансової кризи й економічного спаду. Проте їх наслідки дещо менш драматичні, ніж у багатьох інших європейських країнах.
Дві з трьох прибалтійських республік і Греція перебувають у критичному фінансовому стані. Практично те ж саме можна сказати про Португалію, Іспанію, Угорщину та Ісландію. Ірландія, Бельгія, Італія та Велика Британія все ще перебувають під загрозою в зв’язку зі значним державним боргом або негативним сальдо рахунку поточних операцій. У той же час, Нідерланди, Австрія і, меншою мірою, Німеччина й Франція добиваються кращих результатів.
У короткостроковій перспективі ситуація в Німеччині менш серйозна, ніж у Франції. Її торгівельний баланс має позитивне сальдо, сукупний державний борг не такий великий, як у інших країн. Незважаючи на високий рівень безробіття і повільний економічний розвиток, Німеччина не зіткнулася із короткостроковою загрозою макроекономічній стабільності. Проте через те, що населення країни зменшується і старіє, у майбутніх десятиліттях цю країну також чекають серйозні проблеми.
Короткострокова ситуація у Франції викликає значне занепокоєння. Дефіцит бюджету перевищує 6% ВВП, сальдо торговельного балансу негативне, державний борг, хоча й нижчий, ніж у інших європейських країнах, за винятком Німеччини й Нідерландів, проте становить 80% від ВВП. Франції терміново необхідні структурні реформи і, отже, сильний уряд.
Звичайно, неетична поведінка чиновників, що є причиною поточної політичної кризи, неприйнятна. У той же час, якби економічне зростання було більшим, а рівень безробіття знижувався, такі скандали не видавалися б настільки драматичними.
Тиск на Саркозі посилюється через наявність двох чинників. Перший — громадськості відомо про необхідність термінової та прямолінійної політики в сфері виплат пенсій і охорони здоров’я, а також державної організації. Другий — протягом декількох останніх десятиліть французи були на 10—20% песимістичнішими в порівнянні з іншими жителями країн світу, коли їх запитували, чи щасливі вони, а також коли висловлювали думку про своє майбутнє або майбутнє Франції. Ринкова економіка менш популярна в Франції, не лише порівняно зі всіма європейськими країнами чи США, але навіть із Росією та Китаєм!
Чи обіцяє майбутнє яскраві перспективи? Всі країни з ринками, які розвиваються, дадуть відповідь «так». Саме так відповіла більшість у США та Європі. А в Франції більшість сказала «ні». Такий глибокий песимізм заважає громадському обговоренню або реформам і перебільшує важливість поточної політичної кризи в країні.
З моменту створення у США, Великій Британії та Франції в 30-х роках компаній, які проводять опитування громадської думки, вони завжди ставлять запитання про щастя й ставлення до майбутнього. Спочатку французи відповідали так само, як і всі інші люди. Але в червні 1940 року «над їхніми головами розверзлося небо». Ця централізована країна, яка пишається своєю історією, в якій держава відіграє настільки важливу роль, як ніде більше, а військові здобули перемоги в багатьох війнах, стала свідком повного краху обох основ протягом всього лише двох тижнів. Капітулювавши перед Гітлером, уряд, який почав діяти не в результаті виборів, запропонував обмежене бачення майбутнього — положення васала.
Французи так і не очуняли від нанесеної травми. Незважаючи на чудове відродження після війни, моральне руйнування еліти й нестійкість політичної системи залишаються. Жахливий песимізм став постійним, роблячи досягнення консенсусу практично неможливим. Безвихідь ще більш посилюється слабким розвитком громадянського суспільства в Франції.
Тому потрібно чекати значного шоку. Збалансоване скорочення асигнувань на громадські потреби, що не створює загрози для економічного зростання, і забезпечення рівня працевлаштування вимагає стабільного й розумного уряду й часу. Велика Британія та Німеччина відреагували на ці потреби. Чи зробить це Франція?
Сварливі, незговірливі й стогнучі люди в Франції безліч разів демонстрували, що вони можуть «прокинутися». Адже саме в Франції зародилася Французька революція, епопея Наполеона, битва на Марні в 1914 році, перемоги в якій було досягнуто завдяки добровільній ініціативі, коли уряд і держава здалися, а також велике відродження в 1945—1950 рр.
Рівень народжуваності в Франції вищий, ніж у інших європейських країнах, і Франція єдина в Європі держава, в якій рівень народжуваності забезпечує оновлення поколінь. Тридцять років тому серед 100 найкращих підприємств (Топ-100) не було жодного французького, а сьогодні їх 15. Французька система освіти й охорони здоров’я, незважаючи на труднощі, залишається серед найкращих у світі. Інтелігенція та вчені — талановиті, вони є найкращими в багатьох сферах.
Тому не треба ховати Францію передчасно. Французів чекає значний шок найближчими роками. Проте в подальші 30 років Франція може залишитися єдиною європейською країною, яка стійко подолає труднощі.
Мішель РОКАР — колишній прем’єр-міністр Франції та колишній лідер Соціалістичної партії.
