«Євробачення» стало великою піар-кампанією як української культури, так і нової української влади. До Києва й так після помаранчевої революції приїжджають дедалі більше європейців. І, як розповідає директор великої турфірми Катерина Лонська, багатьох приваблює саме революційна романтика.
«Зараз з’явилася нова екскурсія в Києві — місцями помаранчевої революції. Це всі ті місця, де в нас стояли намети, де були мітинги: це Кабмін, Верховна Рада, майдан Незалежності, адміністрація президента», — пояснює Лонська. Але ейфорія революції поступово минає, і перед країною знову постає питання — в якому напрямi йти далі.
ЧЕРГИ ПО БЕНЗИН
Якраз на закінченні ста днів нового уряду Юлії Тимошенко в Україні розгорілася бензинова криза. Таксист Олексій розповідає, що бензин іноді доводиться шукати півдня. «Якщо є бензин на заправках, 92-й або 95-й, то, звісна річ, черга. Машин 20—30 стоять», — каже він. На заправках ЛУКОЙЛу ввели норму відпуску по 10 літрів на машину, а Юлія Тимошенко звинуватила у всьому російських нафтотрейдерів і пообіцяла купувати нафту в інших країнах. Про бензинову кризу багато говорять у коридорах влади. Незалежний політолог Володимир Фесенко вважає, що поспішати з обвинуваченнями на адресу Москви рано. «Зрозуміла риторика, яка пояснює, що проблеми з бензином — це така собі війна російських нафтових компаній проти помаранчевої республіки. Але для серйозних економістів зрозуміло, що справа тут не в якихось політичних мотивах російських нафтотрейдерів або російській владі, яка за ними стоїть», — вважає Фесенко.
Самі бізнесмени також вважають, що влада просто вирішила підпорядкувати собі ринок нафтопродуктів. Голова Ради підприємців при уряді Дмитро Швець називає таку політику непродуманою, що може відлякати західних інвесторів, — великого притоку західних грошей до України поки що немає. «Ми маємо те, чого не було раніше: від України є серйозні очікування інвесторів. Увесь світ звернув увагу на Україну як на інвестиційно привабливу країну. Але, з іншого боку, дії нинішнього складу Кабінету Міністрів викликають побоювання в нас, бізнесменів», — каже Швець.
НЕООЛІГАРХИ
Є й позитивні кроки — наведено порядок на митниці, розпочато боротьбу з корупцією, яку, щоправда, за кілька місяців викоренити неможливо. Але одночасно цілковита неясність у питанні з реприватизацією. Як вважає Володимир Фесенко, це примушує західний бізнес зайняти вичікувальну позицію. А в самій Україні на зміну олігархам покоління Кучми можуть прийти нові — покоління Ющенка. «По суті, нинi триває формування нової кланової системи. Природно, однією з фігур у ній є глава уряду Юлія Тимошенко. Але потенційними, а іноді й реальними неоолігархами є той самий Петро Порошенко, голова секретаріату Зінченко та цілий ряд інших фігур», — вважає Фесенко.
У цій атмосфері очікування західних інвестицій українська влада спробувала залучити й московські гроші — Віктор Ющенко провів знамениту зустріч із російськими олігархами. Утім, економіка України зв’язків із Росією не втратила й за нової влади — на схід, як і раніше, експортують метал, зерно, цукор, кондитерські вироби, авіаційні двигуни. А ота сама зустріч, згадує голова Ради підприємців Дмитро Швець, багатьом його колегам не сподобалася. «Чому віддаються преференції? Я вважаю, що треба було зібрати в присутності Президента бізнесменів українських і російських, які між собою працюють, і домовлятися про правила гри. А окремо збирати російських олігархів, на мій погляд, неправильно. Тому що ми, українські підприємці, почуваємось якимись неповноцінними. Чому на нас не звертають уваги, а спілкуються з російськими олігархами? Я розумію, що в них більше грошей. Але ж ми свої!» — каже Швець.
І про це кажуть у Києві багато людей — замість того, щоб чекати милостей то від Заходу, то від Сходу, український уряд ще тільки має створити нормальні умови для роботи свого, українського, бізнесу. Поки ж цей процес стоїть на місці — як машини без бензину.
