Угорщина пристала на вимогу Європейського Союзу обмежити потоки своїх робітників до нинішніх країн-членів європейського об’єднання на семирічний термін. На цьому наполягали передусім Австрія та Німеччина, які непокояться через можливий неконтрольований наплив дешевої робочої сили з дежав колишнього соцтабору. Аналогічні вимоги поставлені й до інших кандидатів на вступ до ЄС — Польщі та Чехії, чиї шанси на вступ до ЄС дуже високі, проте розвиток їхніх економік ще надто низький для конкуренції з західноєвропейськими. Однак і Прага, і Варшава, і досі Будапешт відкидали подібні пропозиції-вимоги як такі, що суперечать, по-перше, основоположним правам ЄС (про вільне пересування громадян, капіталу, послуг та товарів), а по-друге, ніби підкреслюють другосортність нових членів у єврооб’єднанні.
Правота у будь-якому випадку була на боці країн-кандидатів і видавалося б більш логічним, відповідним передовсім законодавству Євросоюзу, якби на поступки пішли у Брюсселі. Будапешт вирішив діяти за власною тактикою, погодившись із представниками ЄС, аби, очевидно, якнайскоріше стати повноправним (хоча, судячи з останнього рішення, повноправність буде більше декларативною) членом організації. У Євросоюзі рішення Угорщини привітали і схвалили, сподіваючись, що за її прикладом послідують й інші надто вимогливі претенденти на приєднання. Відповідальний за розширення ЄС Гюнтер Ферхойген заявив, що Угорщина наразі є першим кандидатом, який упритул наблизився до завершення переговорів про вступ до ЄС. Разом із Угорщиною такими щасливцями, поінформував Ферхойген, можуть стати Чехія, Словенія та Кіпр. Представник ЄС прогнозує, що iз цими країнами переговорний процес завершиться вже до кінця 2002 року.
Не з таким оптимізмом зустріли крок угорців інші кандидати на вступ, над якими зависли ті ж обмеження щодо пересування робітників. Міністр закордонних справ Чехії Ян Каван зауважив, що угорське рішення «обмежило наші можливості для маневрів». Керівник МЗС Угорщини Янош Мартоні, між тим, заявив, що ніхто й ні в кого цих можливостей не відбирав. Проте, очевидно, що решті країнам-аплікантам відтепер буде досить незручно перед представниками ЄС у переговорах. Очевидно, їх тепер розглядатимуть як таких, що безпідставно впираються пропозиціям ЄС (інакше політику Варшави чи Праги в питанні робочих потоків Брюссель навряд чи сприйматиме). Першим випробуванням і для країн-членів і для кандидатів має стати саміт Євросоюзу, який відбудеться на цьому тижні в швецькому місті Гетеборг. Євросоюзівці, крім того, муситимуть роз’яснити дещо своїм майбутнім колегам по організації. Зокрема, які наслідки за собою може потягнути референдум в Ірландії, населення якої фактично висловилося проти розширення ЄС. І чи не задурюють країнам-кандидатам зрештою мізки?
