Як відомо, Україна давно просить США надати летальну зброю для боротьби з російською агресію на сході країни. Довгий час Вашингтон відмовляв. А днями помічник міністра оборони США з питань міжнародної безпеки Дерек Шоллей під час свого виступу у Вашингтоні заявив, що зараз розглядається питання поставки нашій країні летальної зброї. «Ми не кидаємо Україну напризволяще. Ми також працюємо над тим, щоб відновити українські військово-морські сили. Ми хочемо бачити Україну та її армію сильними», — цитує «Голос Америки» Шоллея.
Майже одночасно стало відомо про те, що Швеція також вирішила активізувати військово-технічну співпрацю з Україною. Днями в Києві побувала делегація з Науково-дослідного інституту оборони Швеції, яка провела зустрічі представниками українського ОПК. За результатами сторони домовились розробляти спільні оборонні проекти.
Про які саме проекти може йти мова у співпраці зі Швецією і яку конкретну летальну зброю та допомогу для відновлення ВМС може наша країни отримати від США? Про це «День» розпитав директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина БАДРАКА:
— У США давно працюють групи, які вважають за необхідне надати допомогу Україні летальною зброєю. Можна виділити сенатора Маккейна, і, особливо, генерала Кларка. З кінця червня він вів дуже серйозну роботу в Конгресі та адміністрації президента США про необхідність надати таку допомогу Україні.
Заяви США я пов’язую з тим, що світ не відповів на пряме вторгнення російської регулярної армії на територію України. Це означає, що після виборів, в разі, коли Путін вважатиме, що він не вирішить своїх завдань несиловим шляхом, то тоді Кремль вдасться до наступних силових кроків і тоді можливе розгортання масштабної війни з відвертим включенням регулярних російських військ.
Справді, питання з військово-морським флотом для України є проблематичним. США можуть допомогти нам у підготовці базі флоту з усіма відповідними системами. Може бути і допомога технікою. Ми пам’ятаємо, як США передали військові кораблі Польщі, або ж продали їх за незначну ціну, як це було з Румунією. Це може бути й підготовка персоналу, оскільки США мають відповідний досвід, а українські офіцери також навчалися в закладах США.
Домовленості про спільні роботи зі Швецією — дуже важливий аспект. Це момент, який в подальшому буде використаний іншими країнами. Швеція — не перша і не остання країна, яка прийде на український ринок, якщо будуть виконані ті заяви, обіцянки. Зокрема, всі зараз керуються заявою Президента України Петра Порошенка, який пообіцяв, що протягом наступних трьох років буде виділено близько 40 млрд грн для переозброєння сил оборони України. Це — головний чинник, який дозволяє європейським країнам починати співпрацю з Україною.
Шведи дуже сильні в питаннях систем управління вогнем, озброєнь та в радарній техніці. Шведська компанія SAAB, потужний виробник літаків (хоча вони є одномоторних). За певних умов вони можуть бути прийняті на озброєння української армії. Шведи розуміють, що українці купуватимуть озброєння, до створення яких будуть залучені українські підприємства, і тому пропонуватимуть такі технології, які будуть взаємодіяти з українським ОПК. Може йтися і про створення спільної розробки в галузі легкої бронетехніки, оснащеної спільно розробленим протитанковим ракетним комплексом. Україна також має подібні цікаві розробки, продає їх навіть країнам НАТО, але йдеться про спільні роботи, які можуть бути за домовленістю сторін використовуватися як в інтересах Збройних сил України, так і в інтересах шведських ЗС, а також на ринках третіх країн.
Однак чи не найголовніше пояснення цього інтересу з боку Швеції чи інших країн полягає в тому, що Україна зараз після російської агресії та початку війни з Росією перетворилася на ринок — країну, яка готова переозброюватися. Причому Україна готова до переозброєння досить незвичним для Європи шляхом — використання національного оборонно-промислового комплексу (ОПК) та спільні проекти із зарубіжними виробниками озброєнь. У жодній із країн Центрально-Східної Європи, які приєдналися до НАТО і отримали західні озброєння, не було такого значного, потужного та відомого у світі ОПК. Але західні гравці розуміють, що національна оборонка України не може задовольнити всі можливості. Країни, які виявляють гнучкість і хочуть прийти на український ринок, відчувають необхідність створення спільних підприємств та проектів.
