По-перше, 23 травня Федеративній Республіці Німеччини виповнюється 50 років. По-друге, з 1 січня 1999 року Німеччина перейняла за чергою головування у Раді Європейського Союзу на 6 місяців, тобто до 30 червня. Головування припадає на час визначних подій у Європі. Творіння століття — європейське єднання — досягло у ці дні ще одного апогею, а саме введення 1 січня євро — спільної валюти 11 країн – членів Європейського Союзу. Це — історичний та безповоротний крок на шляху до економічного та валютного союзу. З початком роботи Європейського центрального банку в Франкфурті вперше буде гармонізовано європейську валютну політику. З огляду на глобальні вимоги неможливо відмовитися від координації економічної, фінансової та соціальної політики.
Поряд з тим, що євро рухає вперед економічний союз, федеральний уряд поставив собі за мету сприяти 1999 року подальшому розвиткові ЄС на шляху до політичного, соціального та екологічного союзів. Центром усіх зусиль федерального уряду буде політика зайнятості в Європі. Тільки коли безробіття в усій Європі буде подолане за допомогою поглибленої співпраці та європейського пакту про зайнятість, можна забезпечити сприйняття ЄС його громадянами та цим самим зробити ЄС ще дієздатнішим.
1999 року важливою буде внутрішня стабілізація Європейського Союзу. Наступний рік буде вирішальним для переговорів стосовно пакета необхідних структурних реформ Європейського Союзу. Вибори до Європейського парламенту в червні також далі зміцнюватимуть Європу.
Що, природно, особливо цікавить людей в Україні, то це зовнішні відносини ЄС. Щодо цього я хотів би сказати таке: головуючи Німеччина прагнутиме до подальшого зміцнення та розвитку ролі Європейського Союзу в усьому світі. З цією метою буде створено комплекс засобів єдиної зовнішньої політики та політики безпеки. Буде поглиблено також координацію між ЄС та Західноєвропейським Союзом. Німеччина може прискорити виконання цього завдання, оскільки 1999 року Федеративна Республіка голосуватиме також у Західноєвропейському Союзі.
Питання розширення Європейського Союзу на Схід привертатиме 1999 року ще більшу увагу. Воно є великим викликом Європи на порозі нового тисячоліття. Рік тому Європейська Рада схвалила історичну ухвалу про відкритість на Схід. Ця відкритість має два виміри: моральний, оскільки з його допомогою буде нарешті подолано болісні наслідки післявоєнного часу, та стратегічний, що відповідає політичним та економічним інтересам всіх країн-учасників. Мир та стабільність буде забезпечено надовго.
Переговори з кандидатами на вступ із Центральної та Східної Європи буде продовжено, залучення інших країн буде посилене. До того ж 1999 року Європа приділятиме особливо велику увагу втіленню Угоди про партнерство та співпрацю між ЄС та Україною. У своїй офіційній заяві щодо цілей німецького головування в ЄС федеральний уряд окремо визначив Україну (поруч із Росією) як одну з двох східноєвропейських держав, відносини з якими мають постійно розбудовуватися. У наступному квітні знову засідатиме Рада зі співпраці ЄС — Україна. Федеральний уряд докладатиме зусиль для узгодження стратегій 15 країн ЄС у відносинах з Україною та Росією. Я впевнений, що до саміту ЄС, який відбудеться в липні в Кельні, буде розставлено вирішальні віхи.
1999 рік, як я вже згадував, буде важливим роком не тільки для Європи, а й для Федеративної Республіки Німеччини. 23 травня Федеративній Республіці виповниться 50 років. Крім того, поряд із головуванням у ЄС, Федеративна Республіка Німеччина головуватиме у Великій Вісімці, Західноєвропейському Союзі та серед країн Шенгенської угоди. Ці завдання Німеччина почне з новим федеральним урядом. Я хотів би особливо підкреслити дві речі. По-перше, новий уряд може та буде надавати нові імпульси німецько-українським стосункам. По-друге, федеральний канцлер Герхард Шрьодер та міністр закордонних справ Йошка Фішер запевнили, що вони збережуть постійність та надійність німецької зовнішньої політики стосовно України.
Обидва аспекти було підтверджено вже у грудні 1998 року під час першої зустрічі між міністром закордонних справ України Борисом Тарасюком та Йошкою Фішером у Бонні, зустрічі, що пройшла в сердечній атмосфері. Цей діалог став відправним пунктом того, що 1999 року проводитимуться інші зустрічі на вищому рівні. Міністр Фішер виявив бажання прибути в Україну в рамках Трійки ЄС. Федеральний президент Герцог приїде у травні 1999 року до Львова на зустріч президентів Центральноєвропейської ініціативи, а влітку ми очікуємо візит федерального канцлера Шрьодера та багатьох членів кабінету в рамках німецько-українських урядових консультацій.
