Схоже, масштабні протести, які тривають у Росії після грудневих парламентських виборів, серйозно налякали Кремль. Адже, незважаючи на люті морози та заклики Патріарха до православних не брати участі в демонстраціях, понад сто тисяч людей зібралися в суботу в Москві під гаслами «Жодного голосу Путіну!». На сцені Болотної площі виступили Володимир Рижков, Євгенія Чірікова, Людмила Уліцька, Леонід Парфьонов, Ольга Романова, Григорій Явлінський... До речі, одним із потенційних кандидатів у президенти (його, щоправда, не допустили до виборів), який виступив на мітингу, був Григорій Явлінський. Він говорив, зокрема, про те, що в політику повинна повернутися моральність, а також про те, що «все лише починається».
Симптоматичним є те, що паралельно з виступами на Болотній площі відбувався мітинг на Поклонній горі, де зібрався так званий мітинг антипомаранчевих сил. За повідомленнями МВС, у багатьох журналістів (і не лише) виникають сумніви, що їх було близько ста тисяч людей — із Москви та інших міст (звідки їх звозили автобусами). За даними деяких ЗМІ, на цей мітинг людей зганяли добровільно-примусово або запрошували взяти участь в акції за гроші. Треба віддати належне пропутінським мітингам у тому, що вони продемонстрували «український слід» у тих подіях, які сьогодні відбуваються в Москві. Український досвід не артикулює, але він незримо присутній.
На Болотній площі поряд із піснями російських груп звучали записи композицій групи «Океан Ельзи». Щоправда, український досвід слід враховувати в комплексі — й у частині, що стосується революції, й у тій, що стосується контрреволюції. Адже, якщо не вирощено «якісну альтернативу»...
І тому не випадково в опублікованій вчора статті «Демократія та якість держави» — четвертої за останній час — кандидат у президенти Володимир Путін пише про необхідність демократизації політичної системи Росії. До цього, як відомо, в Росії дотримувалися тези, що країні досить «суверенної демократії».
«Сьогодні якість нашої держави відстає від готовності громадянського суспільства в ній брати участь. Нам важливо створити політичну систему, при якій людям можна і необхідно говорити правду, — визнає Путін. — Вимоги до влади, які змінилися, вихід середнього класу з вузького маленького світу побудови власного добробуту — це результат наших зусиль. Ми на це працювали».
Російський прем’єр пропонує ряд заходів щодо розвитку механізмів прямої демократії, зокрема — з використанням Інтернету. Один із таких заходів — обов’язковий розгляд у парламенті громадських ініціатив, які зберуть 100 тис. підписів у Інтернеті. При цьому Путін посилається на практику Великобританії. Проте анонімний Інтернет для цього не годиться, пише Путін, необхідна система електронної ідентифікації громадян. Інститути «прямої референдумної демократії» особливо ефективні на муніципальному та регіональному рівнях, наголошується в статті.
«Демократія повинна мати механізми постійної та прямої дії, ефективні канали діалогу, громадського контролю, комунікацій і «зворотного зв’язку», — вказує кандидат. — Треба налаштувати механізми політичної системи так, щоб вона своєчасно вловлювала та відображала інтереси великих соціальних груп і забезпечувала б прилюдне узгодження цих інтересів».
У сфері боротьби з корупцією Путін пропонує ввести правило «абсолютної прозорості» для ряду чиновників у апараті виконавчої влади та для керівництва держкорпорацій. Вони мають звітувати про всі витрати та значні придбання сім’ї, про свій відпочинок і помешкання. Пропонується ввести новий порядок формування Рахункової палати та Громадської палати за участю всіх фракцій Держдуми, а також активніше використовувати процедуру парламентського розслідування. «Політичну відповідальність за боротьбу з корупцією повинні спільно нести і влада, й опозиція», — вважає Путін. «Ми впоралися з олігархією, впораємося і з корупцією», — обіцяє він.
Путін підтверджує, що будуть повернені прямі вибори губернаторів. «При цьому за президентом країни залишаться інструменти контролю і реагування, в тому числі право усунення з посади губернатора», — підкреслює Путін. У статті він не згадує «президентського фільтра» при висуненні кандидатур на посаду губернатора. У законопроекті, внесеному до Держдуми, такого фільтру не передбачено.
При перерозподілі повноважень і фінансових потоків не «можна втратити керованість країною», пише чинний прем’єр. При цьому він висловлюється за розвиток місцево самоврядності. Путін пропонує передати на рівень муніципалітетів усі податки від малого бізнесу.
Необхідне широке громадське обговорення законопроектів і створення «дружнього інтерфейсу» для зворотного зв’язку на сайтах органів влади. Громадські ради при органах виконавчої влади повинні формувати не самі відомства, а Громадська палата, пише Путін.
Путін стверджує, що за час його правління вдалося «відновити народний суверенітет — основу справжньої демократії». «Політика, яка проводилася в 2000 роки, послідовно втілювала волю народу. Це кожного разу підтверджувалося виборами», — пише кандидат у президенти.
На закінчення Путін підкреслює: «Практична реалізація запропонованих у статті конкретних рішень робить владу народу — демократію — справжньою. А роботу держави ставить на службу інтересам суспільства. І все разом це забезпечує Росії, російському сучасному суспільству стійкий і успішний розвиток».
«День» звернувся до українських і російських експертів, щоб вони прокоментували останню програмну статтю Володимира Путіна, суботні протести й що означає використання антипомаранчевої риторики в мітингах на підтримку Путіна.
КОМЕНТАРI
«ПРАВДИВОЇ ДЕМОКРАТІЇ В РОСІЇ НЕ БУДЕ НІКОЛИ...»
Євген ГРИЦЯК, лідер повстання в Норильську:
— Антипомаранчева риторика свідчить про те, що Росія хоче зберегти свої колишні завоювання. Вона все (територію України. — Ред.) вважає своїм і таким, що було втрачено незаконно. Росіяни дуже люблять тверду керівну руку. Пам’ятаєте, коли в одній зі стрічок Михалкова була сцена: люди б’ються між собою, а один високий бородань каже: «Царь жесток, но без царя нельзя». Якраз Путін жорстокий, і без нього Росії не можна. Демократією в Росії зветься те, що на користь Російській імперії. Справжньої демократії в них ніколи не було, немає, і її ще навіть не «видно». Я не знаю, якого розмаху наберуть антипутінські демонстрації, але здається, що вони не надто сильні.
«ПУТІНСЬКИЙ РЕЖИМ БОЇТЬСЯ САМЕ «КОЛЬОРОВИХ ПОТРЯСІНЬ»
Мирослав ПОПОВИЧ, академік НАН України, директор Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України:
— Заслуги (Путіна. — Ред.) тут немає. Умонастрої, які сьогодні висловлюють демонстранти й опозиціонери з різних позицій, не є наслідком лише становлення середнього класу. Зміст цих вимог, які нині пред’являють російському урядові, співпадає з умонастроєм всієї радянської інтелігенції періоду перебудови. Це те, що не згасало, і те, що залишається загальнодемократичними вимогами. Те, що сьогодні люди стали самостійнішими, у тому числі — в Росії, і що там з’явилося те, що ми називаємо середнім класом — це лише дає їм можливість бути суб’єктом цих процесів. Тож сказати, що вони «працювали» на ці демонстрації — просто блюзнірство. Гасла демократії, свободи, економічної незалежності залишаються сьогодні так само актуальними, як і в період краху сталінізму.
Я не знаю, що означає «народний суверенітет» по-путінськи. Це загадкова формула, за якою взагалі нічого не стоїть. У Росії народного суверенітету стільки, скільки демократії. Тобто сказати, що це повністю авторитарна країна не можна, тому що є опозиційна думка й можливість її висловити, але загалом це однопартійний авторитарний режим. Коли у нас були помаранчеві події, цей режим був непримиренним ворогом демократії, яка мала в Україні великі перспективи. Російський режим залишився таким же ворогом оксамитових революцій (коли вже йдеться про постсоціалістичний режим) і нині. Якщо хтось ще із тих, хто співчував на Майдані і російському державному устрою, мав якісь ілюзії, нехай вони розвіються, бо над усе путінський режим боїться саме «кольорових потрясінь» — це лежить в основі всіх російсько-українських суперечностей: нафтових, газових тощо. Були б ці режими односортними, можливо, вони знаходили б спільну мову.
