Запах каспійської нафти в українсько-польському стратегічному партнерстві відчувався ще кілька років тому. Багато говорилося й писалося про спільну зацікавленість у якнайшвидшому задіянні українських можливостей транзиту каспійської нафти, про якнайшвидшу добудову нафтотерміналу під Одесою та нафтопроводу Одеса—Броди— Адамова Застава—Гданськ. Вважалося, що далі нафта може піти через Польщу до Німеччини та інших покупців на Заході, на чому обидві країни можуть тільки виграти. Щоправда, коли польський прем’єр-міністр Єжи Бузек говорив в інтерв’ю «Дню» про велику зацікавленість своєї країни в цьому проекті, то відзначив заодно, що поки що ніхто не зробив необхідних розрахунків — що скільки коштуватиме, де взяти гроші й хто скільки на цьому може заробити. Тобто декларований інтерес був здебільшого теоретичним. До практики почали переходити лише зараз. Проблему у Львові обговорили голови Рад національної безпеки двох країн — Євген Марчук та Марек Сівєц. Маршал Сейму Плажинський взагалі почав візит до України з відвідання недобудованого нафтотерміналу «Південний». За словами Сівєца, добудова нафтопроводу Одеса—Броди є одним iз пріоритетів польської зовнішньої політики, Варшава планує залучати до цього свої банки та своїх підприємців. Україна, як уже повідомлялося, пропонує взяти участь у фінансуванні проектів Європейському Банку реконструкції та розвитку.
Без проблем не буває. Не вирішено, як говорив в.о. міністра економіки України Віктора Кальника, політичні питання щодо постачання нафти. З 667 км проектної довжини нафтопроводу Одеса—Броди укладено вже 450 км, але на будівництві нафтотерміналу «Південний» освоєно, за словами керівника будівництва Аркадія Перепелиці, «більше 10 відсотків обсягів проектних робіт», і наявне фінансування будівництва явно недостатнє.
Немає ясності з головним питанням — скільки нафти, звiдки i в якому напрямку може йти «українським шляхом»? Дехто з експертів вважає, що прогнози щодо азербайджанських родовищ, з яких і планувалося транспортувати нафту через Україну, не виправдовуються.
Євген Марчук, як передає Інтерфакс-Україна, вважає, що нафтопровід Одеса—Броди може бути рентабельним лише за умови, що ним прокачуватиметься щонайменше 25—30 млн. т нафти на рік. Ці обсяги, на його думку, «викликають занепокоєність у конкурентів українського варіанту». У конкурентах, крім турецького варіанту, вже визнаного за основний шлях експорту азербайджанської нафти, числяться болгарський, румунський, російський. Кожна з цих країн, очевидно, захищатиме свої власні інтереси всіма можливими методами, в тому числі — й через, зокрема, впливове російське нафтове лобі в Україні. Крім того, за деякими даними, український уряд підтримує не всі польські пропозиції щодо спільного проекту.
Втім, партнерство, зміцнене реальним інтересом — очевидно, краще, ніж звичні декларації. І поки що очевидно, що польський інтерес до України ще не вичерпався. Та й не варто забувати, що саме в польських руках знаходиться доля російської експортної газової «труби», яка споруджується в обхід України...
